Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


25.06.13
2757 0 Друкувати

Можно ли на лекарственные средства, которые не вошли в минимальный ассортимент, устанавливать торговую надбавку выше, чем предусмотрено постановлением № 955?

   Чи можна встановлювати торговельну надбавку вищу, ніж встановлено постановою № 955 на лікарські засоби, вироби медичного призначення та супутні товари, які не увійшли до Національного переліку основних лікарських засобів та виробів медичного призначення і до обов’язкового мінімального асортименту? Як в цьому випадку дотримуватись вимог п. 39.15 ПКУ?
   
   Постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 955 встановлено регулювання цін у вигляді граничних розмірів торговельних надбавок:
   
   1) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів) та обов'язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів, визначеного Міністерством охорони здоров'я, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки виходячи із закупівельної ціни, що не перевищують такі розміри:
   
Закупівельна ціна, грн. Торговельна (роздрібна) надбавка до закупівельної ціни, %
До 100 включно 25
Більше 100 до 300 включно 23
Більше 300 до 500 включно 20
Більше 500 до 1000 включно 15
Більше 1000 10
   
   2) на лікарські засоби (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів) і вироби медичного призначення, оптово-відпускні ціни на які внесені до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків до задекларованої зміни оптово-відпускної ціни з урахуванням мита, податку на додану вартість та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10 відсотків до закупівельної ціни з урахуванням податку на додану вартість. При цьому фактичний розмір оптово-відпускної ціни на кожну лікарську форму, дозування, споживчу упаковку лікарського засобу, усі типи, види, марки виробів медичного призначення не повинен перевищувати розміру внесеної до зазначеного реєстру оптово-відпускної ціни у гривнях.
   
   Лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, оптово-відпускна ціна яких нижча ніж 12 гривень за одну упаковку, не підлягають державному регулюванню, крім тих, що придбаваються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (п. 1 постанови № 955).
   
   Порядок формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, затверджено постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 333 (далі – Порядок № 333). Даний Порядок визначає механізм формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, для реалізації суб'єктом господарювання на внутрішньому ринку з урахуванням граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок.
   
   Відповідно до п. 2 Порядку № 333 гранична постачальницько-збутова надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, при визначенні ціни товару. Гранична постачальницько-збутова надбавка не повинна перевищувати її встановленого розміру незалежно від кількості здійснених суб'єктами господарювання операцій з реалізації товару.
   
   Відповідно до п. 3 Порядку № 333 гранична торговельна (роздрібна) надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб'єктом господарювання при реалізації товару через аптечну мережу.
   
   Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, регулювання граничного розміру надбавки до цін встановлено на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які:
   
   – включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 333;
   
   – включені до Обов'язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів, затвердженого наказом МОЗ від 29.12.2011 р. № 1000.
   
   Тобто аптеки можуть встановити торговельну надбавку вищу, ніж граничні торговельні надбавки, передбачені постановою № 955, на лікарські засоби і вироби медичного призначення, не включені у вищезазначені переліки (в тому числі лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, оптово-відпускна ціна яких нижча, ніж 12 гривень за одну упаковку), а також на супутні товари, перелік яких затверджений наказом МОЗ від 06.07.2012 р. № 498.
   
   Що стосується дотримання у такому випадку норм ПКУ, зазначимо наступне. Згідно з пп. 14.1.71 ПКУ звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. При цьому, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
   
   Ринкова ціна – ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у співставних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).
   
   Відповідно до п. 39.1 ПКУ звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень п. 39.3 – 39.4 ПКУ.
   
   Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
   
   а) бартерних операцій;
   б) операцій з пов'язаними особами;
   в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
   
   Відповідно до п. 39.10 ПКУ у разі якщо ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання.
   
   Для товарів, раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення (п. 39.13 ПКУ).
   
   Згідно з п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 44.2 ПКУ встановлено, що для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку з урахуванням положень ПКУ.
   
   Відповідно до пп. 153.2.1, 153.2.2 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
   
   Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
   
   Згідно з пп. 153.2.3 ПКУ положення пп. 153.2.1 і 153.2.2 поширюються також на операції з особами, які:
   
   - не є платниками цього податку;
   
   - сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
   
   З урахуванням викладеного, платники податку при здійсненні операцій з продажу товарів особам, які не є платниками податку або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток з придбанням товарів (робіт, послуг), а також операцій з придбанням товарів у таких осіб, повинні враховувати звичайні ціни на такі товари.
   
   Ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення та товари, встановлені з дотриманням вимог постанови № 955 та інших нормативних документів, які обмежують рівень торговельної надбавки, не можуть відрізнятись більше ніж на 20 відсотків від звичайних, тому що відповідно до п. 39.10 ПКУ, вони і є звичайними.
   
   А ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення, не включені у вищезазначені переліки, та ціни на супутні товари можуть відрізнятись від звичайних цін, встановлених на ідентичні товари у співставних умовах на відповідному ринку товарів. При цьому відповідно до п. 39.1 ПКУ при продажу товарів через роздрібну мережу фізичним особам, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, платники не зобов’язані застосовувати звичайні ціни з метою оподаткування.
   
   Наприклад, якщо закупівельна ціна на пляшку столової питної води «Х» місткістю 1 літр становить 5 грн., а рівень надбавки у більшості інших платників на такий товар становить 50 %, то звичайною ціною для такого товару буде вважатись 7,50 грн. В такому разі підприємство може встановити торговельну надбавку для суб’єкта підприємницької діяльності – неплатника податку на прибуток не менше ніж 25 % від закупівельної ціни, тобто відповідно до зазначених умов ціна має становити не менше 6,25 грн. Тобто при вартості товару 6,30 грн. ціна реалізації буде відрізнятись від звичайної (7,50 грн.) менше ніж на 20 відсотків і може застосовуватись для визначення суми доходу.
   
   На підставі пп. 153.2.2 та 153.2.3 ПКУ, якщо закупівельна ціна на пляшку питної води «Х» місткістю 1 літр становить 5 грн. і оптова надбавка у більшості постачальників становить 25 %, а підприємству поставлений ідентичний товар платником єдиного податку за ціною 10 грн., то для визначення суми витрат по такому реалізованому товару може застосовуватись ціна не більше ніж 6,25 грн. за одиницю товару.
   
   Пунктом 39.14 ПКУ визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
   
   Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. При цьому згідно з п. 39.15 ПКУ у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податківцями податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
   
   Таким чином, для запобігання штрафних санкцій у випадках, коли ПКУ передбачено застосування звичайних цін (при бартерних операціях, при продажу пов’язаним особам або неплатникам податку на прибуток та ін.), необхідно так встановити ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення, не включені у відповідні переліки, та ціни на супутні товари, щоб вони не відрізнялись більше ніж на 20 відсотків від цін, встановлених у співставних умовах на відповідному ринку товарів. А якщо це сталося, то при визначенні об’єкта оподаткування необхідно застосовувати звичайні ціни на такі товари.
   
   Лідія Принцевська
   ТОВ АФ «Профі-Аудит»
   
   Дата підготовки 04.06.2013
За матеріалами ЛИГА:ЗАКОН
Рубрика:

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі
Коментування новини вимкнено
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам