24.03.14
Друкувати
Отсутствие прибыли у субъекта хозяйствования не является основанием для прекращения его деятельности как юрлица
Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 № 2а-5893/12/1470
Недоведеність податковим органом факту заняття підприємством діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності з її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень господарського законодавства, який не пов’язує господарську діяльність із обов’язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необгрунтованість позовних вимог податківців про припинення юридичної особи.
Навіть у разі закріплення в установчих документах підприємства мети й предмету господарської діяльності, направлених на отримання прибутку, на що посилався податковий орган. На це звернув увагу апеляційний суд, керуючись чинним законодавством та усталеною судовою практикою.
Так, у зв’язку з декларуванням підприємством відсутності доходів фіскали зробили висновок про провадження ним діяльності, яка суперечить установчим документам, що є підставою для його припинення.
Не погоджуючись із цією думкою, суд указав на статтю 42 Господарського кодексу України (ГК), яка визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому відповідно до частини 1 статті 44 ГК підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Тобто підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи власними доходами. І законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам.
Окрім цього суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що підприємство порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, пункту 49.2 Податкового кодексу України (ПК). Адже вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак ПК не відображає це як порушення.
Недоведеність податковим органом факту заняття підприємством діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності з її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень господарського законодавства, який не пов’язує господарську діяльність із обов’язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необгрунтованість позовних вимог податківців про припинення юридичної особи.
Навіть у разі закріплення в установчих документах підприємства мети й предмету господарської діяльності, направлених на отримання прибутку, на що посилався податковий орган. На це звернув увагу апеляційний суд, керуючись чинним законодавством та усталеною судовою практикою.
Так, у зв’язку з декларуванням підприємством відсутності доходів фіскали зробили висновок про провадження ним діяльності, яка суперечить установчим документам, що є підставою для його припинення.
Не погоджуючись із цією думкою, суд указав на статтю 42 Господарського кодексу України (ГК), яка визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому відповідно до частини 1 статті 44 ГК підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Тобто підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи власними доходами. І законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам.
Окрім цього суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що підприємство порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, пункту 49.2 Податкового кодексу України (ПК). Адже вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак ПК не відображає це як порушення.
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
 (1).jpg?v=1710160023)
.jpg?v=1710191819)
.jpg?v=1709910824)