О предоставлении налоговой консультации по вопросам налогообложения налогом на недвижимое имущество, отличное от земельного участка

   
   
   
   Головне управління ДФС у Київській області, в межах компетенції та згідно з нормами чинного законодавства, розглянуло Ваше звернення щодо надання податкової консультації з питань оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та повідомляє наступне.
   
   Питання відносно оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюються ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Зокрема, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ – є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
   
   Об'єктом оподаткування згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ - є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
   
   Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 ПКУ об'єкти житлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.
   
   Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ визначено перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
   
   Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПКУ сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
   
   Так, підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначає поняття «сільськогосподарського товаровиробника» для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ, а саме, спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
   
   Пунктом 5.3 статті 5 ПКУ встановлено, що інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
   
   Крім того, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, наказом від 17.08.2000 року № 507, затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
   
   Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
   
   Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
   
   Згідно з ДК 018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
   
   Виходячи з вищевикладеного, в разі якщо будівлі та споруди призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності належать платнику податків, який є сільськогосподарським товаровиробником, то такі об’єкти нерухомості не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
   
   Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   Слід зазначити, що згідно із ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   При цьому, листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.