О применении упрощенной системы налогообложения, учета и отчетности

   
   
   
   Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
   
   Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.
   
   Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу.
   
   У відповідності до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.
   
   Згідно із п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
   
   Статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435–IV, із змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс), передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
   
   Згідно до ст. 1002 Цивільного кодексу, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розмір плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
   
   Відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.
   
   Таким чином, якщо платники єдиного податку здійснюють діяльність на підставі договору доручення, відносини між повіреним і довірителем провадяться на підставі умов, які зазначені у такому договорі, при цьому повірений включає до складу доходу суму отриманої винагороди за вчинений правочин.
   
   При цьому, у відповідності до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу, платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
   
   Також, слід зазначити, що ст. 36 Податкового кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
   
   Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.
   
   Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   Згідно зі ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   
   Заступник начальника

Е.М. Пруднікова