О взимании платы за землю

   
   
   
   Головне управління ДФС у Вінницькій області розглянуло звернення «----» щодо справляння плати за землю, і в межах компетенції повідомляє наступне.
   
   Питання оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
   
   Статтею 10 ПКУ визначено, що до місцевих податків віднесено податок на майно, до складу якого входить плата за землю.
   
   Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, що визначено пункт 12.3 статті 12 ПКУ, при цьому, як визначено пунктом 10.2 статті 10 ПКУ - обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
   
   Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених ПКУ(пункт 12.5 статті 12 ПКУ).
   
   Згідно із статтею 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   Статтею 270 ПКУ визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).
   
   Особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (пункт 269.2 статті 269 ПКУ).
   
   Так, відповідно до пункту 297.1 статті 297 ПКУ - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
   
   Як зазначено в листі «----» видом діяльності підприємства є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
   
   До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, що визначено статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями.
   
   Згідно із статтею 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
   
   Враховуючи викладене, юридична особа - платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежилим приміщенням (його частиною) за умови, що така земельна ділянка цим платником використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
   
   
   Перший заступник начальника ГУ ДФС у Вінницькій області

О.Ф.Мартинюк