Об аренде нежилых помещений

   
   
   
   Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло лист …… щодо оренди нежитлових приміщень та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
   
   Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   
   Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.
   
   Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).
   
   З врахуванням вимог пункту 52.5 статті 52 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
   
   При цьому, згідно статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Враховуючи те, що податкова консультація надається платнику для правильності застосування норм податкового законодавства у його податковому обліку, то питання щодо ФОП – платника єдиного податку, викладені у листі, не стосуються оподаткування юридичної особи. Платник податків - ФОП детальну відповідь може отримати за умови самостійного надання відповідного запиту.
   
   Щодо порядку відображення витрат в податковому обліку.
   
   Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу IІІ Податкового кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу.
   
   Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог статті 138 Податкового кодексу.
   
   Підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу, встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I та підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
   
   Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
   
   При цьому, з врахуванням вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу.
   
   Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зі змінами і доповненнями.
   
   Відповідно до пункту 1 Положення «Про Міністерство фінансів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі – Положення № 375), Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку.
   
   Поряд з цим, пунктом 2 статті 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
   
   Таким чином, з питання правомірності відображення в бухгалтерському обліку витрат на поліпшення чи капітальний ремонт нежитлового приміщення, отриманого за договором позички, доцільно звертатися до Міністерства фінансів України.
   
   Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 Податкового кодексу визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
   
   Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.
   
   Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
   
   
   
   Заступник начальника

Е.М. Пруднікова