Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


  • Об определении по отношению к кому предприятие выступает налоговым агентом, покупая у физических лиц мед (лесные ягоды) через ФЛП - посредника комиссионера (поверенного) и кто несет ответственность за удержание и перечисление НДФЛ

Об определении по отношению к кому предприятие выступает налоговым агентом, покупая у физических лиц мед (лесные ягоды) через ФЛП - посредника комиссионера (поверенного) и кто несет ответственность за удержание и перечисление НДФЛ



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ
   
   ЛИСТ
   
   від 22.06.2016 р. № 14003/10/26-15-13-01-12

   
   
   Відповідно до п. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
   
   Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (п. 3 ст. 1012 ЦКУ).
   
   Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії ціну (п. 1 ст. 1013 ЦКУ).
   
   За договором доручення, відповідно до ст. 1000 ЦКУ, одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
   
   Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
   
   Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. (ст. 1002 ЦКУ).
   
   Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб виступають юридичні особи (їх філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайняті особи, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
   
   При цьому п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
   
   Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
   
   Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).
   
   Статтею 177 ПКУ регулюються особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
   
   Відповідно до п. 177.6 ст. 177 ПКУ у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб.
   
   Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
   
   Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «102».
   
   Разом з тим, відповідно до п. 177.8 ст. 177 ПКУ, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують податок на доходи у джерела виплати.
   
   При цьому, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб - підприємців, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «157».
   
   Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
   
   Крім того, повідомляємо, що відповідно до п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ.
   
   Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку регламентується главою 1 розділу XIV ПКУ.
   
   Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
   
   Відповідно до п. 292.4 ст.292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
   
   Крім того слід зазначити, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковувані згідно із главою 1 розділу XIV ПКУ (п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
   
   Крім того, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
   
   Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
   
   Водночас п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
   
   Враховуючи викладене, юридична особа є податковим агентом до доходів, які вона нараховує та виплачує самозайнятій особі.
   
   Якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, податковий агент подає до державної фіскальної служби за місцем реєстрації податковий розрахунок за формою N 1-ДФ де зазначає суму нарахованого і виплаченого доходу (п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177 та 178 ПКУ) з ознакою доходу "157", проте податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не утримує і не сплачує, оскільки відповідно до норм ПКУ фізична особа - підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.
   
   Що стосується оподаткування доходів фізичних осіб – продавців меду та лісових ягід, повідомляємо про таке.
   
   Відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ не оподатковуються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:
   
   садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
   
   особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
   
   При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подавати податковому агенту копію Довідки за формою N 3ДФ (далі - Довідка). Порядок видачі Довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою N 3ДФ затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 N 32 (далі - Порядок).
   
   Довідка безоплатно видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої Довідки (п. 2 Порядку). Реквізити, які повинні міститися у Довідці, наведено у п. 3 Порядку і серед них, зокрема, - вид цільового призначення земельної ділянки та розмір земельної ділянки у гектарах.
   
   Довідка видається строком на п'ять років. Оригінал Довідки повинен зберігатись у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення такої Довідки.
   
   Таким чином, якщо продавець сільгосппродукції надав податковому агенту копію чинної та належно складеної Довідки, і дані цього документа свідчать про наявність у такої фізичної особи права на застосування пільги, встановленої пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, то податковий агент - покупець не утримує податок з доходів, що виплачується за сільськогосподарську продукцію, але відображає у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «148».
   
   Якщо розміри земельних ділянок перевищують норми, встановлені Земельним кодексом України, то такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах та відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «102».
   
   Отримані від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД доходи не оподатковуються, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання Довідки.
   
   Якщо сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов'язана надати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо Довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
   
   Якщо ж таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах та відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «102».
   
   Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
   
   Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
   
   Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що встановлено частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами і доповненнями. Закупівлю сільськогосподарської продукції у фізичних осіб можна оформити такими первинними документами: закупівельним актом та закупівельною відомістю. У листі Міністерства фінансів України від 03.12.2004 N 31-03430-01-10/22335 роз'яснено, що закупівельний акт або закупівельна відомість (якщо складається замість акта) повинні містити, зокрема, такі дані: місце укладання угоди; прізвище, ім'я, по батькові продавця; найменування продукції, ціну одиниці продукції; обсяг проданої продукції; суму виплачених коштів; підпис продавця про отримання даних коштів.
   
   Крім того, у цих документах слід також зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків - продавця сільськогосподарської продукції або серію та номер паспорта (якщо продавець через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті); реквізити Довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок (за наявності); загальну суму нарахованого доходу та суму утриманого при виплаті коштів податку на доходи фізичних осіб у разі, якщо він утримувався.
   
   Одночасно повідомляємо, що відповідно до п. 177.7 ст. 177 ПКУ фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
   
   Таким чином, податковий агент (покупець) при нарахуванні (виплаті) доходу фізичній особі за придбану у неї сільськогосподарську продукцію (мед, лісові ягоди тощо) має виконати всі функції податкового агента, зокрема, щодо утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми такого доходу, з урахуванням умов, передбачених підпунктом 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
   
   Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
   
   Додатково повідомляємо, що відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   При цьому, п. 52.5. ст. 52 ПКУ зазначено, що контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
   
   Отже, детальну відповідь по суті можна отримати за умови надання відповідного запиту з визначенням конкретних обставин справи щодо практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та додатковим наданням копій наявних документів, з якими пов’язано виникнення даного питання.
   
   
   
   Заступник начальника
В.С. Варгіч

Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам