Об отражении расходов на оплату услуг по организации сбора, перевозки, хранения, обработки (переработки), утилизации и / или обезвреживания отработанных масел (масел)

   
   
   Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянуло Ваш лист щодо відображення витрат на сплату послуг з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) та в межах компетенції повідомляє.
   
   Щодо першого питання:
   
   Відповідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.
   
   Розділом ІІІ Кодексу передбачено різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів; при формуванні резервів (забезпечень); при здійсненні фінансових операцій, на які, відповідно, здійснюється коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства.
   
   При цьому, іншими діючими нормами Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціям з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).
   
   Методика формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати і розкриття її у фінансовій звітності здійснюються у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318.
   
   Отже, з метою оподаткування податком на прибуток підприємство визначає об’єкт шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.
   
   Разом з цим, звертаємо увагу, що відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (Міністерством фінансів України), який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
   
   Щодо податкового кредиту, то право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту має тільки СПД, який зареєстрований як платник ПДВ в порядку, встановленому ст. 183 Кодексу.
   
   Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
   
   Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).
   
   Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
   
   Отже, лише після реєстрації податкової накладної в ЄРПН постачальником покупець товарів/послуг має право на віднесення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, до складу свого податкового кредиту.
   
   Щодо третього питання:
   
   Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
   
   Згідно з вимогами частини першої ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
   
   Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
   
   Щодо другого та четвертого питання:
   
   Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19 1 Податкового кодексу України, зокрема надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
   
   Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   За зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п. 52.1 ст. 52 Кодексу).
   
   Вищезазначені питання, не містять конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, практичне використання якої є ускладненим та потребує роз’яснення з боку державної фіскальної служби.
   
   
   Перший заступник начальника

О.П. Фоменко