ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

№ 165/Г/99-99-13-02-03-14 від 06.01.2017

  Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення … щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

  Відшкодування моральної шкоди встановлено системою норм права Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), а саме, ст. 23 глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» та главою 82 «Відшкодування шкоди».

  Так, згідно зі ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

  Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

  Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

  Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, згідно з п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 ПКУ.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ, та на виконання вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Зауважуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує аналізу документів та матеріалів суду, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально, зокрема рішення.

З повагою

 Перший заступник Голови                                                                           С.В. Білан