Про екологічний податок (лист ДФС від 01.12.2017 р. № 2788/6/99-99-12-02-03-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 01.12.2017 р. № 2788/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про екологічний податок

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо справляння екологічного податку (далі - Податок) повідомляє.

Товариство поінформувало, що на тимчасовій основі зберігає утворені в результаті провадження господарської діяльності відходи та на підставі укладених договорів на утилізацію цих відходів передає їх суб’єктам господарювання, які мають на це відповідні дозвільні документи. При цьому Товариством не надано копії зазначених договорів.

Товариство, посилаючись на норми п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, просить підтвердити свою неприналежність до категорії платників Податку.

Згідно з пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Платниками Податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються, зокрема, розміщення відходів (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Разом з тим не є платниками Податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 Кодексу).

При цьому суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів до їх передачі на утилізацію та захоронення, за умови наявності у них договорів на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, не є платниками Податку.

Таким чином, у разі наявності у Товариства договорів, укладених з спеціалізованими підприємствами, які мають дозвільні документи на поводження з відходами, то на Товариство не поширюватиметься дія пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу в частині визначення його платником Податку за розміщення відходів. При цьому обов’язок із сплати Податку виникатиме у Товариства в частині промислових відходів, що утилізуються шляхом захоронення, а також відходів, що виникатимуть під час здійснення Товариством операцій з утилізації - використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів (абзац одинадцятий ст. 1 Закону України "Про відходи").

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).