Про плату за землю (лист ДФС від 27.06.2017 р. № 838/6/99-99-12-02-03-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 27.06.2017 р. № 838/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію на звернення Підприємства щодо визначення ставки податку за земельні ділянки, що перебувають у тимчасовому користуванні.

Підприємство поінформувало, що користується земельними ділянками на підставі Договору на право тимчасового користування землею, укладеного 05.08.97 р. із Київською міською державною адміністрацією. При цьому відповідно до пп. 1.1 п. 1 ст. 1, ст. 5 Положення про плату за землю у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.11 р. N 242/5629 (далі - Положення), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі, а ставки податку встановлено тільки для зазначених категорій власності на землю.

Підприємство зацікавлене у визначенні ставки земельного податку для земельних ділянок що перебувають у тимчасовому користуванні, форму власності яких не вказано у Кодексі та Положенні.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема плати за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14 ст. 14 Кодексу).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі, платником орендної плати є орендар земельної ділянки державної і комунальної власності (п. 269.1 ст. 269, п. 288.2 ст. 288 Кодексу).

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Приймаючи ці рішення, органи місцевого самоврядування мають дотримуватися критеріїв, встановлених розділом XII "Податок на майно" Кодексу для відповідного податку, зокрема встановлювати ставки місцевих податків та зборів вони уповноважені тільки у межах ставок, визначених Кодексом (пп. 12.3.2 п. 12.3, пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Кодексу).

Форма договору на право тимчасового користування землею не відповідає нормам чинного законодавства, при цьому по суті цей договір є договором найму (оренди) земельної ділянки у користування, згідно з яким наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам збережено права на земельні ділянки, одержані у тимчасове користування, Підприємству необхідно звернутись до органів місцевого самоврядування для переоформлення відповідно до чинних типових форм документи на земельні ділянки.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.