Про резидентський статус (Лист ДФСУ від 06.07.2017 р. N 1011/К/99-99-13-01-03-14/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 06.07.2017 р. N 1011/К/99-99-13-01-03-14/ІПК

Про резидентський статус

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо визначення статусу податкового резидента України для громадянина України, який планує фактично проживати за межами України, та порядку оподаткування отриманих ним доходів як з джерел походження їх в Україні (оренда нерухомого майна) так і за її межами і в межах компетенції повідомляє таке.

Поняття "резидент" та умови набуття фізичною особою статусу резидента України визначені пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з пп. "в" якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом) (пп. 45 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Разом з тим, згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти - це, зокрема, фізичні особи, які не є резидентами України.

Тобто, фізична особа, яка не відповідає умовам, визначеним в пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у розумінні Кодексу не є резидентом України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, у разі отримання фізичною особою - нерезидентом доходів з джерела їх походження в Україні, така особа є платником податків та зборів в Україні у порядку, встановленому п. 170.10 ст. 170 Кодексу.

При цьому згідно із п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи - нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів) (пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до пп. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми п. 170.1 ст. 170 Кодексу, вважається таким, що ухиляється від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Дохід, отриманий фізичною особою - нерезидентом, від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) оподатковується податковим агентом під час його нарахування (виплати) за ставкою податку на доходи фізичних осіб, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, - 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Додатково повідомляємо, що за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має відповідно до пп. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2.1 Розділу II Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 р. N 337, громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік.

При цьому згідно з положеннями ст. 70 Кодексу фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), зокрема щодо місця проживання, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, встановленому наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 р. N 779 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків".

Отже, враховуючи викладене та за умови дотримання вищезазначених обставин об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором є доходи, отримані фізичною особою - нерезидентом з джерел їх походження в Україні, зокрема доходи від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).