Щодо господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, діяльності з обміну валют (лист ДФС від 01.03.2018 р. № 832/6/99-99-14-05-01-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 01.03.2018 р. № 832/6/99-99-14-05-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення ТОВ (далі - Товариство) щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Товариство здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, діяльність з обміну валют.

Чи поширюються вимоги п. 1, 2 ст. 3, п. 2, п. 5 ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на фінансову компанію, яка не є уповноваженим банком або його агентом, як і не є суб’єктом господарювання, який працює за агентською угодою з банком, не є комерційним агентом банку, не є небанківською фінансовою установою з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування?

Чи передбачена Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідальність фінансових компаній, що здійснюють валютно-обмінні операції на підставі індивідуальної ліцензії?

Яка відповідальність може бути застосована до фінансової установи, що здійснює валютно-обмінні операції на підставі індивідуальної ліцензії без застосування реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції?

Пунктом 1 розділу 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно- правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. N 502 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 р. за N 21/7342) (із змінами) (далі - Інструкція N 502), визначено, зокрема, що банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Згідно з п. 6 розділу II Інструкції N 502, зокрема, фінансова установа має право розпочинати роботу пункту обміну валюти після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів та повідомлення Національного банку України.

Відповідно до пп. 2, 5 ст. 4 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" (далі - Закон N 265) уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб’єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов’язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій, та видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції.

Пунктом 1 ст. 18 Закону N 265 визначено, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 109.2 ст. 109 Кодексу вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, визначальною кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є саме протиправність поведінки (бездіяльності) платника податків, який здійснює операції з готівковою іноземною валютою без застосування РРО.

Отже, чинним законодавством встановлено вимогу для суб’єктів господарювання здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти із застосуванням РРО, а відповідальність за порушення такої вимоги встановлено ст. 18 Закону N 265.

Враховуючи викладене, вимоги Закону N 265 поширюються на фінансові компанії, які здійснюють валютно-обмінні операції на підставі індивідуальної ліцензії, а відповідальність за порушення вимог Закону N 265 щодо застосування РРО при здійсненні валютно-обмінних операцій встановлена ст. 18 Закону N 265 у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.