Щодо оподаткування акцизним податком операцій виробника алкогольної продукції з переміщення алкогольних напоїв (продукції) на зберігання до приміщень іншої юридичної особи, які не є акцизними складами (лист ДФС від 15.03.2018 р. № 1014/6/99-99-12-02-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 15.03.2018 р. № 1014/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення товариства надіслане листом Офісу великих платників податків ДФС щодо оподаткування акцизним податком операцій виробника алкогольної продукції з переміщення алкогольних напоїв (продукції) на зберігання до приміщень іншої юридичної особи, які не є акцизними складами та повідомляє таке.

Згідно із ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481) зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Єдиного реєстру).

Місцем зберігання є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру (ст. 1 Закону N 481).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад, зокрема, це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро- горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії, не є акцизним складом.

Розпорядником акцизного складу є суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) є об’єктом оподаткування акцизним податком.

Згідно п. 216.1 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямків подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених, зокрема, у статтях 225 та 229 Кодексу.

Реалізацією підакцизних товарів (продукції) відповідно до абзацу першого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважаються будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, згідно визначень пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу передача алкогольних напоїв (продукції) за договорами зберігання є реалізацією підакцизних товарів, та, відповідно, є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Разом з цим, податкові взаємовідносини, зазначені у зверненні, потребують аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет звернення більш детально.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).