Щодо оподаткування винагороди на користь посольства Канади в Україні за провадження культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності у зв’язку із здійсненням на території України офіційної діяльності (лист ДФС від 04.08.2017 р. № 1497/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 04.08.2017 р. № 1497/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування винагороди на користь посольства Канади в Україні за провадження культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності у зв’язку із здійсненням на території України офіційної діяльності та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп. 133.2.1 п. 133.2 ст. 133 Кодексу не є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів установи та організації, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України (пп. 133.2.1 п. 133.2 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та ст. 5 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року функції дипломатичного представництва та консульської установи полягають у представництві акредитованої держави у державі перебування, захисті у державі перебування інтересів акредитованої держави та його громадян в межах, дозволених міжнародним правом, тощо.

Згідно з Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим Указом Президента України 10 червня 1993 року N 198/93, дипломатичні представництва (посольства або місії) іноземної держави в Україні, консульські установи іноземної держави в Україні за своїм статусом є органами іноземної держави, яким надаються відповідні привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

Крім того, ст. 28 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та ст. 39 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року передбачено, що винагороди і збори, стягнуті представництвами та установами при виконанні своїх офіційних обов’язків, звільняються від усіх податків, зборів та мита.

Якщо на користь нерезидента - дипломатичного представництва іншої держави в Україні резидент України виплачує доходи з джерелом їх походження з України у вигляді винагород і зборів у зв’язку із здійсненням таким представництвом на території України офіційної діяльності, то відповідно до ст. 28 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та ст. 39 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року такі доходи підлягають звільненню від оподаткування в Україні.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.