Щодо питань формування доходів, витрат, резервів та підтвердження операцій первинними документами (лист ДФС від 25.07.2017 р. № 1339/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 25.07.2017 р. № 1339/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо питань формування доходів, витрат, резервів та підтвердження операцій первинними документами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Щодо питання 1.

Подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв’язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог Кодексу з урахуванням Законів України від 22 травня 2003 року N 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (зі змінами), від 22 травня 2003 року N 852-IV "Про електронний цифровий підпис" та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 р. N 233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за N 320/1501, на підставі договорів про визнання електронних документів.

Платники податків для формування електронних документів самостійно на власний розсуд можуть обрати будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл відповідно до затвердженого формату (стандарту).

Додатково інформуємо, що на офіційному веб-порталі ДФС у рубриці "Електронна звітність" розміщено Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до "Єдиного вікна подання електронної звітності" (sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist).

Прийняття та обробка "Єдиним вікном подання електронної звітності" електронних документів (податкової звітності, податкових накладних та інших документів) здійснюється з використанням електронно-цифрового підпису будь-якого Акредитованого центру сертифікації ключів відповідно до вимого чинного законодавства.

Щодо питань 2 - 5.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 розділу П Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно зі ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Таким чином, з питань визнання доходів, витрат, формування резервів у бухгалтерському обліку, оформлення первинних документів та складання наказу про облікову політику необхідно звертатись до Міністерства фінансів України.

Одночасно, порядок визначення різниць, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), встановлено ст. 139 Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по витратах на продукти харчування, обладнання для місць прийому продуктів харчування (меблі, посуд, мікрохвильові печі, та інше), речі особистого побутового користування, перевезення автобусом на роботу і з роботи нерезидентів.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

З питань, що стосуються відображення таких витрат у бухгалтерському обліку, необхідно звернутися за роз’ясненнями до Міністерства фінансів України.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та враховуються при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток, визначаються у порядку, встановленому ст. 138 Кодексу.

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів (пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають, відповідно, основні засоби, нематеріальні активи, непризначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, у разі якщо основні засоби не призначаються для використання платником податку на прибуток у власній господарській діяльності, податкова амортизація на такі основні засоби не нараховується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.