Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу продукції (послуг), виробленої суб'єктами літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України від 12 липня 2001 року N 2660-ІІІ "Про розвиток літакобудівної промисловості" (лист ДФС від 26.12.2017 р. № 3141/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 26.12.2017 р. № 3141/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про оподаткування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу продукції (послуг), виробленої суб'єктами літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України від 12 липня 2001 року N 2660-ІІІ "Про розвиток літакобудівної промисловості" (далі - Закон N 2660), та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Водночас відповідно до пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 1 січня 2025 року, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону N 2660, звільняються від оподаткування ПДВ за операціями з:

ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів (крім підакцизних), що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із підпунктом 13 пункту 4 розділу ХХI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України;

постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

У встановлений період операції з продажу продукції (послуг), виробленої зазначеними підприємствами за рахунок коштів Державного бюджету України, оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.

У разі порушення вимог, встановлених пунктом 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, до платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми розділу II ПКУ.

Враховуючи викладене, операції з продажу продукції (послуг), визначені абзацом четвертим пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком за ставкою у розмірі 0 відсотків. Для застосування ставки ПДВ у розмірі 0 відс. до таких операцій продукція (послуги) має:

бути вироблена виключно суб'єктами літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону N 2660;

оплачуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому ставка ПДВ у розмірі 0 відс. застосовується незалежно від того, чи при виробництві такої продукції (послуг) використовувалися товари/послуги, операції з ввезення яких на митну територію України або постачання на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до абзацу першого пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, чи інші товари/послуги, операції з ввезення яких на митну територію України або постачання на митній території України оподатковуються податком у загальновстановленому порядку.

У разі якщо при здійсненні операцій з продажу продукції (послуг), визначених абзацом 4 пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, а саме: така продукція (послуги) вироблена суб’єктами господарювання, що не підпадають під дію норм статті 2 Закону N 2660, або оплачена не за рахунок коштів Державного бюджету України, то операції з продажу такої продукції (послуг) оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Щодо визначення поняття "кошти Державного бюджету України" з метою застосування положень абзацу 4 пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ повідомляємо, що відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України (далі - БКУ).

Відповідно до пункту 1 статті 2 розділу І БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) - це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Згідно зі статтею 22 розділу І БКУ для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема міністерства. При цьому головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 статті 22 розділу І БКУ та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі такого розпорядника бюджетних коштів.

При цьому одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (підпункт 38 пункту 1 статті 2 розділу І БКУ).

Отже, з метою застосування положень абзацу 4 пункту 4¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ платник податку може використовувати поняття (у тому числі поняття бюджетних коштів (коштів бюджету)), визначені БКУ.