Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

        Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю ПКУ.

        Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

        Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

        Статтею 35 ЗКУ визначено загальні засади користування земельними ділянками садівницькими товариствами. Зокрема п. 1 ст. 35 ЗКУ передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

        До земель загального користування садівницького товариства належать, зокрема, земельні ділянки, зайняті дорогами. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

       Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств (пункти 4, 5, 6 ст. 35 ЗКУ).

       За земельні ділянки загального користування, які знаходяться у власності садівницького товариства, земельний податок до бюджету сплачується товариством.

       Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (ст. 286 ПКУ).

       Для фізичних осіб звільнення від сплати податку за земельні ділянки передбачено п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара (ст. 121 ЗКУ).

       Якщо фізичною особою-користувачем земельної ділянки, наданої для ведення садівництва, не оформлено право власності відповідно до чинного законодавства, то платником земельного податку до бюджету є садівницьке товариство.

Враховуючи викладене, у разі наявності у фізичної особи – члена садівницького товариства приватизованої земельної ділянки, земельний податок самостійно сплачується власником на загальних підставах або використовується пільга зі сплати податку відповідно до вимог ст. 281 ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об'єктом оподаткування військовим збором.

        Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

        Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

        Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі –  Закон № 2464)  базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №  2464, встановлюється у розмірі  22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №  2464 бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Отже, дохід у вигляді заробітної плати є об’єктом оподаткування податком на доходи  фізичних осіб та військовим збором незалежно від його розміру. При цьому зазначений дохід є базою нарахування єдиного внеску  відповідно до вимог Закону № 2464.

Водночас зазначаємо, що для отримання роз’яснень з питань трудового законодавства Ви можете звернутись до Міністерства соціальної політики України.

З повагою

Голови                                                                                                             Р.М. Насіров