Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01 квітня 2017 року, далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення від 14.03.2017, яке надійшло з Апарату Верховної Ради України листом від 23.03.2017 №09-1006.04.14/21-03.17 (вх. ДФС № Я/1268/2 від 28.03.2017) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Cтаттею 42 глави IV Господарського кодексу України підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має правовчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (п. 3 ст. 237 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до ст. 177 ПКУ.

Разом з тим фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»ПКУ (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).

         При цьому спрощена система оподаткування, обліку та звітності –це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених зазначеною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

Одночасно слід зазначити, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – це забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПКУ).

Перший заступник Голови                                                                          С.В. Білан