Щодо сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком або інвалідами (лист ДФС від 25.10.2017 р. № 2378/С/99-99-13-02-01-14/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 25.10.2017 р. № 2378/С/99-99-13-02-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком або інвалідами і повідомляє таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону N 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058), згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Тлумачення статті 26 Закону N 1058 у частині визначення терміну "пенсіонер за віком" призвело до формування неоднозначної судової практики Вищого адміністративного суду України.

Зважаючи на наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону N 2464 у взаємозв’язку зі статтею 26 Закону N 1058, правову позицію з цього питання надано Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 р. у справах N N 21-57а14 та 21-70а14, відповідно до яких термін "пенсіонер за віком" в аспекті частини четвертої статті 4 Закону N 2464 включає в себе як осіб, які отримують пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону N 1058, так і осіб, яким пенсія за віком призначена за пільговими умовами відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788), тобто до досягнення 60 річного віку.

Відповідно до статті 244² Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, з 12.2016 року ….. перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 13 Закону N 1788.

З огляду на зазначене, ….. є пенсіонером за віком у розумінні Закону N 2464 та відповідно з грудня 2016 року звільняється від обов’язку нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах та подавати до органу доходів і зборів обов’язкову звітність.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.