Щодо використання в діяльності підприємства норм пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції (Лист Головного управління ДФС у Чернігівській області від 04.01.2017 № 20/09/25-01-12-01-10)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ

№ 20/09/25-01-12-01-10  від 04.01.2017  № 20/09/25-01-12-01-10

     Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пункту 19¹.1.28статті 19¹ розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, розглянуло Ваше звернення стосовно використання в діяльності підприємства норм пункту 26¹ підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, та в межах компетенції повідомляє наступне.

      Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - ПКУ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких згідно зі статтею 186 ПКУ розташоване на митній території України.

      Пунктом 26 ¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що для операцій з постачання програмної продукції, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, запроваджено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з яким звільняються від оподаткування цим податком операції з постачання програмної продукції.

      Для цілей цього пункту ПКУ до програмної продукції належать:

      результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

      криптографічні засоби захисту інформації.

       Згідно із Законами України від 23.03.2000 №1587-III "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних", від 23.12.1993 №3792-XII "Про авторське право і суміжні права" комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

      Особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції визначено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міндоходів від 07.10.2013 №536.

      Водночас підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПКУ передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

      При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

      Не вважаються роялті платежі, отримані:

      як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

      за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

       за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

      за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

     Отже, враховуючи викладене, якщо згідно з ліцензійним договором умови використання програмної продукції (комп'ютерної програми) не обмежені функціональним призначенням такої продукції та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання платежу як винагороди за надання вказаного права на використання для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті та відповідно така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

       Якщо згідно з ліцензійним договором умови використання програмної продукції (комп'ютерної програми) обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем"), то отримання платежу як винагороди за надання права на використання такої програмної продукції (комп'ютерної програми) не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (комп'ютерної програми), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 26 ¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

       Щодо відображення послуг з надання програмного забезпечення в акті прийому – передачі послуг, то відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 г. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон №996) підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи.

     Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України  від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі по тексту – Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

       Статтею 9 Закону №996 та пунктом 2.4 Положення №88 встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.   

       Тому, враховуючи вищенаведене, акт прийому – передачі послуг з надання програмного забезпечення – це первинний документ, в якому обов’язково повинні бути зазначені місце і дата його складання, зміст та обсяг даної господарської операції, її одиниця виміру, тобто вказаний конкретний перелік наданих послуг.  

        Крім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей Податкового кодексу України, на які в ній іде посилання.