Налогообложение отдельных выплат налогом с доходов физических лиц

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 02.02.2005 р. N 639/Х/17-3115
   
   Про обкладення окремих виплат податком з доходів фізичних осіб

   
   Державна податкова адміністрація України розглянула <...> листи від 29.12.2004 р. N к/13-13 і від 30.12.2004 р. N к/12-06, що надійшли з Кабінету Міністрів України, і стосовно порушених у них питань повідомляє.
   
   При вирішенні питання обкладення у 2004 році податком з доходів фізичних осіб допомоги по вагітності та пологах органи державної податкової служби України керуються роз'ясненням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 24.05.2004 р. N 06-10/10-640, направленим Державною податковою адміністрацією України листом від 08.06.2004 р. N 10306/7/17-2117 підвідомчим податковим органам для керівництва в роботі, відповідно до якого зазначена допомога при обчисленні об'єкта оподаткування для нарахування, утримання і сплати податку з доходів фізичних осіб не включається до складу загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податків згідно з положеннями підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
   
   З 1 січня 2005 року Законом України від 01.07.2004 р. N 1958 "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" унесено зміни, зокрема, до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону, згідно з якими допомога по вагітності та пологах, виплачена платнику податків, звільнятиметься від обкладення податком з доходів фізичних осіб із причин, установлених Законом. Повернення податку, утриманого протягом 2004 року із суми допомоги по вагітності та пологах, здійснюється підприємством за рахунок зменшення суми податку, який належить перерахувати до бюджету за звітний період, в якому відбулося таке повернення.
   
   Коригування сум повернення податку його платнику в зазначеному випадку при поданні податковому органу податкового розрахунку за ф. N 1-ДФ здійснюється згідно з пунктом 4 Порядку заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. N 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за N 960/8281.
   
   При цьому при підготовці рядка на введення відомостей стосовно допомоги по вагітності та пологах замість раніше наданих (раніше надані відомості вилучаються за ознакою "1" у графі 9) у графі 3а проставляється сума нарахованої допомоги по вагітності та пологах, у графах 4а, 4 - проставляється "0", у графі 5 зазначається ознака доходу "22", у графі 9 - "0".
   
   Відповідно до статті 17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання і сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податків (такої самозайнятої особи), а з інших доходів із джерелом їх походження з України - податковий агент.
   
   Згідно зі статтею 20 Закону (пп. 20.2. "а", п. 20.2) фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання і сплати до бюджету податку з доходів платника податків, що здійснюються особами, визначеними законом податковими агентами, є такі особи.
   
   Якщо з вини податкового агента з доходу платника податків не було утримано податок чи було утримано не повністю, перерахування до бюджету сум податку, що виникли внаслідок такого недоутримання, здійснюється в порядку, установленому підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону. При проведенні коригувань і заповненні податкового розрахунку за ф. N 1ДФ сума податку, сплаченого податковим агентом за платника податків, ураховується як податок, утриманий з доходів такого працівника.
   
   Відповідно до статті 4 Закону (пп. 4.2.3 і 4.2.14, п. 4.2) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються сума (вартість) подарунків у межах, що підлягає оподаткуванню згідно з нормами статті 14 Закону, і дохід у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що підлягає оподаткуванню згідно з нормами статті 14 Закону.
   
   Загальні положення стосовно дарування, успадкування та набуття права на спадщину регулюються Цивільним кодексом України, а порядок оподаткування одержуваних громадянами у спадщину об'єктів спадщини та подарунків визначено статтею 13 Закону, що набула чинності з 1 січня 2005 року.
   
   Оподаткування об'єктів спадщини (подарунків) здійснюється за ставками, установленими в окремих підпунктах цієї статті Закону, і їх розмір залежить від об'єкта спадщини (подарунка) та категорій осіб, які є спадкоємцями (обдаровуваними).
   
   Об'єкти спадщини платника податків поділяються з метою оподаткування на об'єкти нерухомого майна, об'єкти рухомого майна, об'єкти комерційної власності, суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування, кошти, а саме: готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні) сертифікати.
   
   Зокрема, у разі отримання платником податків у спадщину (подарунок) об'єкта комерційної власності, а саме: цінного папера (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративного права, оподаткування таких об'єктів спадщини (подарунків) здійснюється за ставкою 13 відсотків до вартості такої власності (пп. 13.2.3 "в", п. 13.2, ст. 13 Закону).
   
   У разі продажу платником податків об'єкта комерційної власності, отриманого ним у спадщину (як подарунок), при визначенні інвестиційного прибутку від такого продажу відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону у складі витрат не враховуються витрати, пов'язані з отриманням такого об'єкта комерційної власності у власність згідно з правом спадщини (як подарунок), оскільки відповідно до останнього абзацу зазначеного підпункту об'єкт комерційної власності, свого часу отриманий платником податків у спадщину (як подарунок), вважається придбаним за нульовою ставкою.
   
   Відповідно до підпункту 4.3.22 пункту 4.3 статті 4 Закону до складу загального місячного (річного) доходу платника податків не включаються, тобто не обкладаються податком з доходів фізичних осіб, кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування і медичне обслуговування платника податків його працедавцем за рахунок коштів, що залишаються після обкладення такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" - "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.
   
   Зазначена пільга може надаватися платникам податків тільки за наявності в них відповідних документів, що підтверджують необхідність таких витрат, пов'язаних з його лікуванням (наприклад, рахунки установ охорони здоров'я, фіскальні чеки, видані на ім'я платника податків). Видачу платнику податків коштів на лікування авансом не передбачено Законом.
   
   Дію зазначеного положення Закону не може бути застосовано до працедавців, які не є платниками податку на прибуток підприємств, і, зокрема, до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, котрі сплачують єдиний податок.
   
   Що стосується пільг з оподаткування, то Законом передбачено їх надання у вигляді податкової соціальної пільги лише до доходу, нарахованого на користь платника податків протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (пункт 6.1 і підпункт 6.3.1 статті 6 Закону).
   
   Податкову соціальну пільгу не може бути застосовано до інших доходів платника податків, якщо він одержує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені в підпункті 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону. До цього переліку (частина "е") відносяться доходи суб'єктів підприємницької діяльності, одержувані ними від здійснення такої діяльності.
   
   Звітним податковим періодом для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності встановлено квартал (рік) (ст. 13, 14 четвертого розділу Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", зі змінами та доповненнями).
   
   Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності своїм листом від 03.11.2004 р. N 06-10/10-1229 щодо застосування пункту 3.5 статті 3 Закону роз'яснив, що відповідно до норм пункту 3.5 статті 3 Закону, починаючи з 1 січня 2004 року, при нарахуванні платнику податків (найманій особі) доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків (що справляються відповідно до чинного законодавства за рахунок доходу такої найманої особи) до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
   
   Починаючи з 1 січня 2005 року це питання врегульовано Законом України від 01.07.2004 р. N 1958 "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
   
   Заступник Голови
   С. Лекарь