Об учете земельных участков

   
   
   
   Державне казначейство України на численні звернення головних розпорядників бюджетних коштів стосовно обліку земельних ділянок роз’яснює наступне.
   
   Всі питання стосовно земельного законодавства визначені у Земельному кодексі України та інших нормативно-правових актах у галузі земельних відносин.
   
   Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
   
   На виконання “Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 №1706, Державним казначейством України було розроблено План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 №114 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.99 за №890/4183. Зазначений План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ запроваджено в дію з 1 січня 2000 року і його вимоги є обов’язковими для всіх установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.
   
   Відповідно до вимог Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ земельні ділянки є об’єктом бухгалтерського обліку та відображаються на субрахунку 101 “Земельні ділянки”.
   
   Загальні методологічні правила щодо оприбуткування та обліку земельних ділянок визначені в Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 №64 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за №459/4680 (у редакції наказу Державного казначейства України від 21.02.2005 №30).
   
   Відповідно до зазначеної Інструкції на субрахунку 101 “Земельні ділянки” обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана та/або надана для користування установі, у тому числі здана в оренду.
   
   Підставою для відображення на субрахунку 101 “Земельні ділянки” земельних ділянок повинні бути відповідні підтвердні документи (рішення відповідної ради, тощо) відповідно до статті 23 Земельного кодексу України, що діяв до 01.01.2002 року.
   
   Починаючи з 01.01.2002 року відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
   
   Бухгалтерський облік земельної ділянки здійснюється з дати придбання (надання у користування).
   
   Підставою для зняття з обліку земельної ділянки (припинення права користування земельною ділянкою) відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є:
   
   а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
   
   б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
   
   в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
   
   г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
   
   ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
   
   д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
   
   Таким чином, зміна форм нормативно-правових документів, які підтверджують право власності або право користування земельних ділянок, не може бути підставою для зняття їх з бухгалтерського обліку.
   
   Перший заступник Голови

О.С.Даневич