Относительно ликвидации предприятия

   

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 09.04.2010 р. N 68/06/186-10
   
   Щодо ліквідації підприємства

   
   Юридичне управління Міністерства праці та соціальної політики в межах компетенції розглянуло <...> та повідомляє наступне.
   
   У разі звільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (тобто з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)), необхідно дотримуватись порядку вивільнення працівників, що визначені статтею 492 КЗпП, а саме власник або уповноважений ним орган повинен:
   
   1) персонально попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці; 2) одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації (звільнення допускається лише якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу в межах тієї ж юридичної особи (тобто у випадках, коли вивільнення працівників не пов'язане з ліквідацією юридичної особи)); інформувати державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
   
   Враховуючи зазначене, у разі ліквідації юридичної особи вся чисельність працівників скорочується (на 100 відсотків), весь штат працівників ліквідується. Відповідно ліквідація дає право власнику на звільнення всіх працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП.
   
   У той же час відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (тобто без правонаступництва), коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
   
   Згідно з частиною першою статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
   
   Враховуючи вищезазначене, оскільки допускається звільнення жінок, які мають дитину до трьох років з обов'язковим працевлаштуванням, таку жінку може бути переведено за її згодою на іншу роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість. В такому разі її буде звільнено за пунктом 5 статті 36 КЗпП (припинення трудового договору в зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію). У випадку якщо вона відмовляється від такого переведення, її має бути звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП (розірвання трудового договору в зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації).
   
   Разом з тим не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).
   
   Поняття "одинока мати" визначене у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. N 9: одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама (абз. 1 п. 9 зазначеної постанови).
   
   За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідні дві умови: вона сама і виховує, і утримує дитину.
   
   Після введення в дію Закону "Про відпустки" таке визначення "одинокої матері" не повинне застосовуватись, оскільки в пункті 5 частини 13 статті 10 цього Закону визначено поняття "одинокої матері" як такої, яка виховує дитину без батька, тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої.
   
   Отже, до категорії "одинока мати" в сенсі законодавства про працю належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів).
   
   
   Начальник юридичного управління
   І. Тубелець