Относительно обратного действия во времени законов и других нормативно-правовых актов

   
   
   
   
   У Міністерстві юстиції розглянуто Ваш лист від 7 березня 2011 р. N к-03/5 щодо надання роз'яснення законодавства та, в межах компетенції, повідомляється наступне.
   
   Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
   
   Конституційний Суд України неодноразово давав тлумачення цього принципу в своїх рішеннях.
   
   Так, в Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп (у справі щодо несумісності депутатського мандата) Конституційний Суд України зазначає, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
   
   Закріплення зазначеного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
   
   Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України) (абзаци перший - четвертий пункту 5 мотивувальної частини згаданого Рішення).
   
   В Рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).
   
   Щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів зауважуємо, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).
   
   Також у разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями відповідний суб'єкт нормотворення може ініціювати внесення необхідних змін з метою усунення колізій.
   
   Разом з тим слід констатувати, що на сьогодні в Україні відсутній єдиний законодавчий акт, який встановлював би вимоги щодо розроблення та прийняття нормативно-правових актів, що негативно відображається на стані нормотворення в державі.
   
   У зв’язку з цим особливої актуальності набуває прийняття Закону України "Про нормативно-правові акти", що сприятиме підвищенню якості нормотворчої роботи, уніфікує порядок прийняття нормативно-правових актів, встановить єдині підходи до видів, форм та ієрархії нормативно-правових актів, законодавчо закріпить умови вирішення юридичних колізій, наявних в правовій системі, що в цілому покращить рівень підготовки нормативно-правових актів.
   
   Перший заступник Міністра
   

І. І. Ємельянова