Относительно передачи в уставный капитал общества с ограниченной ответственностью имущества, находящегося в общей совместной собственности

   
   
   У Міністерстві юстиції України розглянуто лист щодо передачі до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, і повідомляється, що діяльність господарських товариств, у тому числі товариств з обмеженою відповідальністю, регулюється Цивільним, Господарським кодексами України, Законом України "Про господарські товариства ".
   
   Статтею 115 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність у вигляді внеску до статутного (складеного) капітал.
   
   Внеском до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
   
   Відповідно до статті 147 Кодексу учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або декільком учасникам цього товариства.
   
   Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
   
   При цьому відповідно до частини третьої статті 86 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 13 Закону України "Про господарські товариства" забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит і під заставу, крім випадків, встановлених законом для банків та інших фінансових установ, а також випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо попередження негативних наслідків фінансової кризи і про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії.
   
   У відповідності зі статтею 355 Кодексу майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
   
   Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
   
   Статтею 368 Кодексу встановлено, що загальна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
   
   Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
   
   Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
   
   Аналогічна норма міститься також у статті 60 Сімейного кодексу України.
   
   Співвласники майна, наявного у спільній сумісній власності, згідно статті 369 Кодексу володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
   
   Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
   
   У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
   
   Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, що підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути виражене у письмовому вигляді і нотаріально посвідчена.
   
   Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
   
   Правочин щодо розпорядження спільним майном, досконала одним із співвласників, може бути визнана судом недійсною за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
   
   Відповідно до статті 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
   
   При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 190 Кодексу майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
   
   Разом з тим не все майно подружжя є їхньою спільною сумісною власністю.
   
   Статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3 ) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за грошові кошти, які належали їй, йому особисто.
   
   Той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, в першу чергу дітей.
   
   При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним (стаття 59 Сімейного кодексу України).
   
   Згідно з пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій , частин (паю, частки) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх розділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми його діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.
   
   Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме суспільство. Внесок до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
   
   Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.
   
   При використанні одним з подружжя спільних коштів усупереч статті 65 Сімейного кодексу України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки (пункт 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ").
   
   На завершення слід зазначити, що згідно із статтями 15, 16 Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,який не суперечить загальним принципам цивільного законодавства.
   
   Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
   
   Заступник Міністра
   

Л. Єфіменко