Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі - Закон №168) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України.
Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
У разі якщо за згодою сторін заставлене майно в рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до продажу і на дату такої передачі у заставодавця виникають податкові зобов’язання.
Таким чином, операції з передачі права власності на об'єкти застави банку для погашення заборгованості заставодавця є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.