Ваши любимые стихотворения.....

Розмови на різні теми
Аватар користувача
nachfin
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 8970
З нами з: 13 липня 2012, 01:50
Дякував (ла): 326 разів
Подякували: 5931 раз

Повідомлення nachfin »

Марфочка писав:Весело чудили
Вдоль дорожной трассы
ну весело им на работе, это хорошо)))
Всем тем, кто наивно полагает, что бумеранга не существует, отвечу: "Ещё не долетел!"
Но, похоже, уже на подлете!!!

Марфочка
УченикУченик
Повідомлень: 7
З нами з: 09 червня 2017, 08:34
Дякував (ла): 22 рази
Подякували: 1 раз

Повідомлення Марфочка »

nachfin писав:
Марфочка писав:Весело чудили
Вдоль дорожной трассы
ну весело им на работе, это хорошо)))
#rolf# забавная трактовка.

Аватар користувача
rubin
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 1981
З нами з: 11 серпня 2011, 02:43
Дякував (ла): 2353 рази
Подякували: 1790 разів

Повідомлення rubin »

Прочтите это красивейшее и такое жизненное стихотворение Юлии Черешенки:

Устала быть сильной, хочу быть слабее…
Железные нервы иметь тяжело…
Ведь слабых по жизни — обычно жалеют,
А сильных с обрывов толкают назло…
Устала быть мудрой, решая проблемы —
Совсем не свои, а каких-то людей…
Дай, Господи, силы заполнить пробелы —
Начать наконец-то жить жизнью своей…
Устала быть умною «справочной службой»,
С утра с телефонов — десятки звонков…
А нужно ли мне это? Мне это нужно —
Быть мудрой овцою при стаде волкОв???
Устала, нет силы … Все просто — Достали!
На хрупкие плечи свалили свой воз…
Я б рада помочь, но ведь я — не из стали!
Я б рада спасти, но ведь я — не Христос!
Устала… Наверное, просто — у с т а л а.
Ведь всё — как обычно — дела, суета…
Себя за работой — совсем растеряла…
Исчерпаны силы — внутри п у с т о т а.

Аватар користувача
nachfin
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 8970
З нами з: 13 липня 2012, 01:50
Дякував (ла): 326 разів
Подякували: 5931 раз

Повідомлення nachfin »

rubin писав:Я б рада спасти, но ведь я — не Христос!
в исполнении автора
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k2e6SfaaeFs[/youtube]
Всем тем, кто наивно полагает, что бумеранга не существует, отвечу: "Ещё не долетел!"
Но, похоже, уже на подлете!!!

офигевшая
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 7852
З нами з: 18 січня 2012, 02:15
Дякував (ла): 10003 рази
Подякували: 5885 разів

Повідомлення офигевшая »

Кто давно читал или не читал вообще. Т.Шевченко "И мертвым и живым...."
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ


Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани /352/
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку, /353/
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться, /354/
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!





Аватар користувача
nachfin
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 8970
З нами з: 13 липня 2012, 01:50
Дякував (ла): 326 разів
Подякували: 5931 раз

Повідомлення nachfin »

офигевшая писав:
Кто давно читал или не читал вообще. Т.Шевченко "И мертвым и живым...."
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ


Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. /349/
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить /350/
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засядуть, і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав’янського люду — /351/
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани /352/
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т]ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку, /353/
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитай[те],
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться, /354/
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Вот уж не знаю, кто читал , а вот кто вчера цитировал - я знаю))))
Всем тем, кто наивно полагает, что бумеранга не существует, отвечу: "Ещё не долетел!"
Но, похоже, уже на подлете!!!

Любослава
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 6691
З нами з: 16 лютого 2011, 01:48
Дякував (ла): 11444 рази
Подякували: 8955 разів

Повідомлення Любослава »

Не хвалите меня...

Не хвалите меня! Всё хорошее – это от Бога,
А плохое в себе постараюсь исправить сама.
Струны чьей-то души можно слушать, но надо ли трогать?
И не вам отвечать перед Богом за чей-то обман…

А вокруг голоса… Кто-то просто добра пожелает,
Кто-то громко кричит, что живу слишком долго уже.
Только ангел седой, за моею спиною, вздыхает,
Он не любит когда сапогами идут по душе…

Не хвалите меня, потому что когда ошибаюсь,
Вы потом больше всех осуждаете, учите жить…
И спасибо, Господь, что сегодня с утра улыбаюсь,
Что стараюсь помочь даже тем, кто пытался добить…

Эгоистов полно, но страшней оказалось другое…
Это те, кто скрывались под маскою добрых друзей,
Кто всегда подпевал, восхищаясь неискренне мною,
Но с собою носил для распятия пару гвоздей…

Не хвалите меня, примеряя шаблоны и рамки…
Наслаждайтесь лучами небесными нового дня!
Кто-то падал с вершин, кто-то смело из пешек – и в дамки…
Путь у каждого свой… Всем добра! Не судите меня…

© Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт, 2017

YuliyaDol
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 1068
З нами з: 12 листопада 2014, 12:26
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 576 разів
Подякували: 507 разів

Повідомлення YuliyaDol »

Потрясающее стихотворение, которое обязательно нужно прочитать два раза. Почему именно два? Прочтите первый раз и поймете.

Я – часть потерянного поколения
И я отказываюсь верить, что
Я могу изменить этот мир.
Я понимаю, возможно, это шокирует вас, но
«Счастье уже внутри тебя»
– Это ложь, на самом деле.
Деньги сделают меня счастливым
И в тридцать лет я расскажу своему ребенку, что
Он – не самая важная вещь в моей жизни.
Мой босс будет знать, что
Мои принципы:
Работа
Важнее, чем
Семья
Послушайте:
С давних пор
Люди живут семьями
Но сейчас

Общество никогда не будет таким, как прежде
Эксперты говорят мне
Через тридцать лет я буду праздновать десятилетие моего развода.
Я не верю, что
Я буду жить в стране, которую сам создам.
В будущем
Уничтожение природы станет нормой.
Никто не верит, что
Мы сохраним нашу прекрасную планету.
И конечно
Мое поколение уже потеряно.
Глупо полагать, что
Есть надежда.

А теперь прочитайте стихотворение снизу вверх.

Этот «белый стих» читается в обе стороны как символ двух противоположных сюжетов развития человечества. И чтобы сценарий из первого прочтения не стал явью, нужно выбрать обратную дорогу с совершенно иными ценностями. Автор Джонатан Рид даже дал стихотворению два названия, в зависимости от того, какое именно прочтение вы имеете в виду – «Потерянное поколение» или «Есть надежда».

Автор: Джонатан Рид «Потерянное поколение»/«Есть надежда»

Аватар користувача
Тюша
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 8701
З нами з: 24 березня 2010, 04:42
Дякував (ла): 2125 разів
Подякували: 5234 рази

Повідомлення Тюша »

🅾15 ГЛУБОКИХ И НЕПРЕВЗОЙДЕННЫХ ЦИТАТ ОМАРА ХАЙАМА О ЧЕЛОВЕКЕ, СЧАСТЬЕ И ЛЮБВИ:
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴1. Один не разберет, чем пахнут розы. Другой из горьких трав добудет мед. Кому-то мелочь дашь, навек запомнит. Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴2. Чем ниже человек душой, тем выше задирает нос. Он носом тянется туда, куда душою не дорос
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴3. Кто жизнью бит, тот большего добьется. Пуд соли съевший выше ценит мед. Кто слезы лил, тот искренней смеется. Кто умирал, тот знает, что живет!
□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴4. В одно окно смотрели двое. Один увидел дождь и грязь. Другой — листвы зелёной вязь, весну и небо голубое. В одно окно смотрели двое. ■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴5. Мы источник веселья — и скорби рудник. Мы вместилище скверны — и чистый родник. Человек, словно в зеркале мир — многолик. Он ничтожен — и он же безмерно велик
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴6. Как часто, в жизни ошибаясь, теряем тех, кем дорожим. Чужим понравиться стараясь, порой от ближнего бежим. Возносим тех, кто нас не стоит, а самых верных предаем. Кто нас так любит, обижаем, и сами извинений ждем.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴7. Мы больше в этот мир вовек не попадем, вовек не встретимся с друзьями за столом. Лови же каждое летящее мгновенье — его не подстеречь уж никогда потом.
□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴8. Не завидуй тому, кто силен и богат, за рассветом всегда наступает закат. С этой жизнью короткою, равною вдоху, Обращайся, как с данной тебе напрокат.
□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴9. Я думаю, что лучше одиноким быть, Чем жар души «кому-нибудь» дарить. Бесценный дар отдав кому попало, Родного встретив, не сумеешь полюбить.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴10. Не смешно ли весь век по копейке копить, Если вечную жизнь все равно не купить? Эту жизнь тебе дали, мой милый, на время, — Постарайся же времени не упустить.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴11. Дарить себя — не значит продавать. И рядом спать — не значит переспать. Не отомстить — не значит все простить. Не рядом быть — не значит не любить.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴12. Можно соблазнить мужчину, у которого есть жена, можно соблазнить мужчину, у которого есть любовница, но нельзя соблазнить мужчину, у которого есть любимая женщина.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴13. Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало, Два важных правила запомни для начала: Ты лучше голодай, чем что попало ешь, И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴14. Не делай зла — вернется бумерангом, Не плюй в колодец — будешь воду пить, Не оскорбляй того, кто ниже рангом, А вдруг придется, что-нибудь просить. Не предавай друзей, их не заменишь, И не теряй любимых — не вернешь, Не лги себе — со временем проверишь, Что этой ложью сам себя ты предаёшь.
□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■ ✴15. Сорваный цветок должен быть подарен, начатое стихотворение — дописано, а любимая женщина — счастлива, иначе и не стоило браться за то, что тебе не по силам.

Аватар користувача
Natalenna
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 3251
З нами з: 17 лютого 2014, 14:30
Дякував (ла): 3872 рази
Подякували: 3194 рази

Повідомлення Natalenna »

Навіяно постійними змінами у законодавстві, блокуванням податкових накладних і т.д.

Contra spem spero!
Леся Українка
X

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 p.]
Наше життя встелене граблями (с) Із творів ЗНО
Бухгалтерський облік - це мистецтво

Відповісти

Повернутись до “Розмови про різне”