Автоматизированное сопоставление не относится к средствам проверки правильности и полноты определения налоговых обязательств

   Ухвала ВАСУ від 08.07.2014 № К/9991/17470/11
   
   Задовольняючи позовні вимоги підприємства щодо скасування податкового повідомлення-рішення, ВАСУ погодився із судом першої інстанції, що податковий орган допустив процедурні порушення при проведенні невиїзної документальної перевірки. Зокрема, відсутнє підтвердження направлення податківцями на адресу позивача запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. При цьому ВАСУ вказав на те, що через відсутність процедури допуску до камеральних або невиїзних перевірок платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю її призначення до моменту її призначення шляхом недопуску до такої перевірки. А тому докази, які ґрунтуються на висновках акту перевірки, одержані з порушенням закону, не можуть бути сприйняті судом.
   
   Цим оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивачу за наслідками документальної невиїзної перевірки визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ,у тому числі штрафні (фінансові) санкції, через заниження вказаного податку внаслідок завищення податкового кредиту. На думку податківців, підприємством не підтверджено право на податковий кредит: з огляду на розбіжність між задекларованими даними підприємства та його контрагента податкового кредиту і податкових зобов’язань, яка була встановлена шляхом автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов’язань в розрізі контрагентів.
   
   Передумовою застосування до позивача фінансових санкцій була допущена помилка у цифрах індивідуального податкового номера (ІПН) контрагента у Розшифровці податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів під час декларування ПДВ за травень 2010 року — 21.06.2010. Помилка згодом (14.09.2010) була виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку з додатками із виправленими показниками ІПН контрагента. Судами також встановлено, що сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована позивачем у травні 2010 року, підтверджена відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними), у яких зазначено правильний ІПН контрагента, з яким підприємство фактично мало господарські взаємовідносини у травні 2010 року, та є незмінною (сума податкового кредиту) після подання позивачем уточнюючого розрахунку.
   
   Отже, позивач використав право на виправлення помилки, допущеної у податковій звітності, через уточнюючий розрахунок, який було прийнято податковим органом. До того ж підприємством було допущено помилки у розшифровках, які не вплинули на правильність визначення показників податкової декларації з ПДВ.
   
   Крім цього, ВАСУ зазначив, що будь-яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов’язань. А тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.