Бухгалтерский учет операций финансового лизинга

   Оскільки дуже часто у бухгалтерів виникають питання стосовно ведення податкового та бухгалтерського обліку операцій фінансового лізингу, ми розглянемо найбільш актуальні з них.
   
   У податковому обліку лізингодавця вартість поліпшень (ремонту) об’єкта фінлізингу, здійснених лізингоотримувачем у разі повернення лізингоодержувачем такого об’єкта без його придбання у власність, здійснюється у порядку, визначеному п. 153.7 ПКУ. Зокрема, визначено, що якщо в майбутніх податкових періодах лізингоотримувач повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингоотримувачем такого об'єкта лізингодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення. Відповідно до ст. 15 Закону про фінансовий лізинг, лізингоодержувач має право поліпшити річ, яка є предметом договору лізингу, лише за згодою лізингодавця. Якщо поліпшення предмета лізингу здійснене без дозволу лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів.
   
   Відповідно до п. 187.6 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу). Згідно з п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Враховуючи зазначене, повернення отриманого у фінансовий лізинг легкового автомобіля є його постачанням й оподатковується ПДВ за основною ставкою у загальновстановленому порядку. База оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче від ціни придбання об'єкта лізингу. У момент виникнення податкових зобов'язань (на дату повернення об'єкта фінансового лізингу) лізингоотримувач — платник ПДВ має скласти податкову накладну. При цьому, оскільки на дату повернення об'єкта фінансового лізингу лізингоотримувач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання, то сума ПДВ, яка була нарахована (сплачена) при отриманні такого автомобіля та включена до складу податкового кредиту, зі складу податкового кредиту не виключається та перерахунку не підлягає. Отже, лізингоотримувач при поверненні отриманого у фінансовий лізинг легкового автомобіля має право залишити у складі податкового кредиту частину суми ПДВ, яка відповідає неамортизованій частині вартості такого легкового автомобіля.
   
   Повернення предмета фінлізингу лізингоодержувачем здійснюється на підставі договору. Якщо лізингоодержувач повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю, сторони договору керуються спеціальним п. 153.7 ПКУ. Відповідно до цього пункту: «...У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення». Отже, якщо отримання об'єкта фінансового лізингу прирівнюється до придбання ОЗ, то зворотна операція з повернення означає реалізацію ОЗ лізингодавцю. Суму зворотного продажу буде відображено у лізингоодержувача на підставі первинних документів: акту приймання-передачі, податкової накладної, договору тощо у сумі несплаченої компенсації (вартість ОЗ, який повертається, можна визначити за кредитом субрахунку 531 «Зобов'язання з фінансової оренди»). В операції зворотного продажу важливо визначити дві вартості: балансову вартість предмета фінлізингу, що повертається, та ціну реалізації. Але у такій операції потрібно враховувати норми п. 146.13 ПКУ: сума перевищення балансової вартості ОЗ над доходами від такого продажу включається до витрат платника податку — лізингоодержувача. Балансова вартість основного засобу прирівнюється до нуля, і різниця між балансовою вартістю та сумою зворотного продажу є податковими витратами лізингоотримувача.
   
   Зокрема, згідно зі ст. 13 Закону про фінансовий лізинг, предмет лізингу та/ або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.
   
   З урахуванням викладеного, якщо відповідно до умов договору фінансового лізингу платник податку — лізингодавець несе витрати на страхування предмету лізингу та/ або пов'язаних із виконанням лізингового договору ризиків, то такі витрати враховуються платником у складі інших витрат. При цьому витрати на страхування визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). Таким чином, витрати на страхування майна, що надане у фінансовий лізинг відображаються у податковому обліку лізингодавця.