Відповідальність юрособи-єдинника за невиконання податкових обов'язків

Які штрафні (фінансові) санкції застосовуються до ЮО – платників ЄП третьої групи, які мають можливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок, але не сплатили (несвоєчасно сплатили) задеклароване позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок або не подали додаток «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» у складі податкової декларації платника ЄП третьої групи (ЮО)?

Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік є додатком (далі – Додаток) до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи), форма якої затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 578 (далі – Декларація).

 Згідно з приміткою 1 до Додатка та п. 297¹.1 ПКУ Додаток до Декларації подається платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, у яких виникає обов’язок подавати Додаток у складі Декларації за податковий (звітний) рік.

При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац перший п. 297 прим. 1.7 ПКУ).

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з єдиного податку (абзац другий п. 297 прим. 1.8 ПКУ).

Пунктом 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені, зокрема, п. 124.1 ПКУ, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно) сплаченого грошового зобов’язання (п. 124.2 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 124.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).

 Згідно з абзацом четвертим п. 46.1 ПКУ додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Вимоги щодо порядку заповнення податкової декларації визначені пп. 48.3 та 48.4 ПКУ.

Пунктом 48.7 ПКУ встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4  ПКУ.

Пунктом 120.1 ПКУ встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 50.1 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою  чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний (за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ), зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. від такої суми, з відповідним збільшення загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

У разі не нарахування платником податків суми податкового зобов’язання контролюючий орган самостійно визначає суму такого зобов’язання на підставі, визначеного п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ (дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань) з накладанням на платника податків відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ штрафу в розмірі 10 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання.

Діяння, передбачені п. 123.1 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.2 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 123.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.3 ПКУ).

Особливості справляння податків і зборів у період воєнного стану здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

ПКУ не передбачено звільнення від відповідальності для платників, які мають можливість за несплату (несвоєчасну сплату) задекларованого позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, або неподання Додатку «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» у складі податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи).

Отже, у разі несплати (несвоєчасної сплати) задекларованого позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яке є частиною зобов’язань з єдиного податку, до юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка має можливість своєчасно виконувати свій податковий обов’язок, контролюючим органом застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 124 ПКУ.

З урахуванням п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі неподання у складі Декларації, такі платники мають можливість уточнити податкове зобов’язання по єдиному податку, подавши Додаток «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» у складі уточнюючої Декларації без нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.

Отже, враховуючи те, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік та у разі якщо неподання Додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» платником єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у якого є обов’язок подавати Додаток у складі Декларації за податковий (звітний) рік, платник податків має право подати до контролюючих органів уточнюючу податкову декларацію єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2022 рік з відповідним Додатком та уточнити податкові зобов’язання з єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення. 

Штрафні санкції, передбачені ст. 50 ПКУ, при визначенні податкових зобов’язань платників податків за 2022 рік не застосовуються.

У разі якщо платник єдиного податку не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до п. 124.1ПКУ.

При цьому штрафні санкції, передбачені ст. 123 ПКУ, при визначенні податкових зобов’язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов’язання за 2022 рік не застосовуються (п. 65 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).