Хто такий «національний виробник» та чи треба йому допомагати?

Такі фрази, як «вироблено в Україні», «імпортозаміщення», «купуй українське», «локалізація», здаються дуже правильними і вчасними, адже йдеться про розвиток нашої економіки. І це те, що ми бачимо. А чого ми не бачимо?

А того, що за цими гаслами ховається втручання в економіку чиновників, які обмежують, забороняють, регулюють, обкладають митами, податками, надають субсидії й преференції.

Через це страждають всі, в тому числі той же український виробник. Але більшість цього не зрозуміє, тому важливо розʼяснювати та доносити цю думку до широких мас. Відтак:

1. Спочатку маємо визначити - хто такий вітчизняний виробник? Компанія, як фасує цейлонський чай у фінську упаковку в Києві, це національний виробник? Компанія, яка прикручує колеса до авто - авто виробник? А може це Макдональдз, що виготовляє бургери та картоплю фрі? А інші ресторани? А як щодо будівельників, сільгоспвиробників, ІТ-компаній? Зрештою, Нова Пошта, Розетка, АТБ - це національні виробники?

А як щодо найманого працівника, який створює послугу для роботодавця, він у нас національний виробник? Перукар, лікар, сантехнік і врешті-решт, воїн, який створює послуги з безпеки та сьогодні нас захищає - це національний виробник?

Виходить, що кожний, хто створює, виробляє товари та послуги в Україні - це український виробник! Якщо так вважати, то я згоден підтримувати кожного українського виробника! Тобто всіх! Але навіщо допомагати всім? Мабуть таки простіше буде просто їм не заважати.

2. Ми таки маємо визначитися, що це взагалі за поняття «національний виробник» або навіть простіше - чи є у когось продукти на 100% українського походження? Усі, хто прочитав ессе Леонарда Ріда «Я олівець» (хто не встиг – поспішіть, це всього 5 сторінок), знає, що неможливо створити олівець без кооперації зі всім світом! Наша планета, це гігантська фабрика, міжнародний розподіл праці, де співпрацюють між собою мільярди людей. Хоча один про одного і не знають.

В чистому виді «національного виробника» просто не існує! Неможливо створити літак, компʼютер, олівець без використання імпортних комплектуючих, обладнання, матеріалів, послуг.

3. Ще з часів економістів класичної школи Сміта, Рікардо, було чітко зрозуміло, що міжнародна торгівля, обмін, розподіл праці сприяє розвитку рівня життя людей у всіх країнах планети. Що торгівля між розвинутою та відсталою країною, робить багатшими людей в обох країнах. Якщо іноземці ефективніше виробляють певний вид продукції, то не варто проти них боротися, треба цим користуватися, купувати, а виробляти те, що виходить у нас краще. Імпорту не буває без експорту і навпаки. Щоб купити щось за кордоном, спочатку треба туди щось продати. Відтак імпорт це велике добро, не зважаючи на те, що його так бояться люди.

Ми маємо користуватися глобальною фабрикою, купувати - продавати, ми повинні стати частиною світової економіки, а не руйнувати, обмежувати торгівлю, як це роблять сьогодні наші європейські сусіди.

Потрібно бути кмітливішими.