Підприємству для ведення господарської діяльності необхідна земельна ділянка у користування за межами населеного пункту. Яким органом і на яких умовах може бути надана така земельна ділянка та яким чином і в якому розмірі повинна оподатковуватись?

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі – Кодекс), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог Кодексу земельні ділянки можуть перебувати у власності та користуванні, у тому числі на умовах оренди. При цьому права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (ст. 92 Кодексу).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, як визначено статтею 116 Кодексу, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно із статтею 126 Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст.124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 118 та 123 цього Кодексу.
Прикінцевими положеннями Закону України від 06.10.98 № 161-XIV „Про оренду землі” із змінами та доповненнями (далі – Закон № 161-XIV) встановлено, що до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Кодексом.
Статтею 21 Закону № 161-ХІV визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ „Про плату за землю”(далі – Закон № 2535-ХІІ)).
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ; для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.
При цьому відповідно до ст. 8 Закону № 2535-ХІІ податок за земельні ділянки за межами населених пунктів, надані для підприємств промисловості, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.