Поскольку Вы на едином налоге с апреля, в этом году Вы плательщики земельного налога только за первый квартал, значит это и есть Годовая сумма по уточненке, это то, что вы должны по факту за год,что уточненка и должна показать. Инспектор нагородила Правильно. А в Медке снимите автоматическое заполнение и все станет возможным)Ирина Анатольевна писав:Присоединяюсь к вопросу. Задавала вопрос инспектору - та вообще что-то такое нагородила, что сбила меня полностью с толку.juju_sh писав:Коллеги, а подавал кто-нибуть в этом году уточненку по земельному налогу за 2016 год? Мы с 01.04 на едином налоге, соответсвенно нужно отминусовать апрель-декабрь в декларации. Вопрос по таблице 1 - должна сумма в т.1 колонка 16 (річна сума ЗП) совпадать с суммой в таб. 3,ряд 3, колонка 3 (нараховано за 2016 усього). Просто они у меня после уточнения не совпадают, т.к. годовая сумма с учетом НДО одна, а мне нужно платить только за 3 мес, ну и она конечно меньше.
Она мне сказала, что в 1 таблице в 16 колонке у меня должна оказаться сумма за квартал. И она соответственно должна перенестись в таблицу 3 в строку 3. Из неё минусуется 4 строка. И тогда в 6 строке будут к уменьшению месяцы с апреля по декабрь.
Но я не понимаю за счёт чего у меня в первой таблице может оказаться сумма только за квартал? Пильг у меня нет, простой математический расчёт говорит, что площадь*нормтивную оценку*3%=годовая сумма налога на землю.
Мало того её медок автоматически делит на 12 месяцев и не дает убрать вручную в таблице 3. Также как и скорректировать в таблице 1 только за квартал.
Я понимаю, что горожу какой бред, но проконсультироваться почему-то не с кем, т.к. инспектор ничего ответить не может.
И ещё вопрос. Я должна эту уточнёнку сдать до 20.04.16 или до 20.05.16? Мне одна и та же инспектор каждый раз по-разному отвечает.
Податок на землю і оренда землі
-
Tryit
- Знаток
- Повідомлень: 14
- З нами з: 20 лютого 2016, 11:16
- Дякував (ла): 3 рази
- Подякували: 6 разів
-
ren
- Высший разум
- Повідомлень: 908
- З нами з: 14 жовтня 2011, 05:47
- Дякував (ла): 1151 раз
- Подякували: 446 разів
Может пригодится). Юрлицо на едином налоге, сдаёт в аренду помещения, сдача в аренду является видом деятельности предприятия. Земельный налог платить не надо! Предприятие выиграло суд в первой инстанции, в апелляции и кассации (декабрь 2015).Я бух! писав:Уважаемые коллеги!
Помогите пожалуйста разобраться.Мы маленькое частное предприятие на ЕН 3гр.Основной КВЭД64.20-сдача в аренду помещения.
работаем с 2015 г.и практически сразу начали платить налог на землю за арендаторов (так нас проконсультировали в налоговой).
Еще в начале года в ЗИРе были консультации .что платить нужно .сейчас я посмотрела вроде как нет.Позвонила в налоговую .инспектор сказал -платить .ничего не поменялось.
Мы же ни одни такие .наверняка есть еще плательшики ЕН с таким же КВЭДом-что делаете Вы -платите или нет?
-
Яков
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 13651
- З нами з: 28 жовтня 2013, 06:29
- Звідки: Одесса
- Дякував (ла): 14113 разів
- Подякували: 27889 разів
Есть ещё, Ухвала ВАСУ от 15.12.2015: (ЮЛ)
А есть, Постанова ВСУ от 24.11.2015, где (ФОП)
А есть, Постанова ВСУ от 24.11.2015, где (ФОП)
-
Меланна
- Гений
- Повідомлень: 386
- З нами з: 23 березня 2012, 04:25
- Дякував (ла): 207 разів
- Подякували: 140 разів
Подскажите, пожалуйста, как можно перестраховаться от возможных претензий налоговой. Недвижимость продана, под недвижимостью земля, за которую оплачивался земельный налог. Подали уточненку на уменьшение налоговых обязательств с периода продажи. Право пользования земельным участком новым собственником оформлено или нет - нет информации.
-
Я бух!
- Гений
- Повідомлень: 359
- З нами з: 05 листопада 2014, 10:00
- Дякував (ла): 347 разів
- Подякували: 106 разів
Получается .что все нужно решать в судебном порядке.А там как повезет..И позиция налоговой к сожалению не меняется и индивидуальная консультация (даже в пользу налогоплательшика) не спасет..Яков писав:Есть ещё, Ухвала ВАСУ от 15.12.2015: (ЮЛ)
А есть, Постанова ВСУ от 24.11.2015, где (ФОП)
Вообщем каждый решает ..платить не платить..Наверное все зависит от суммы ..Ведь услуги адвоката могут обойтись дороже чем сам земельный налог..
Грустно как то все это .что нет единого мнения ..А внести изменения в НКУ убрав одну спорную строчку (що не використовуються в господарській діяльності) они не могут?Чтобы не было этого двоякого мнения .позволяющего ГНИ трактовать "под себя"
-
Яков
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 13651
- З нами з: 28 жовтня 2013, 06:29
- Звідки: Одесса
- Дякував (ла): 14113 разів
- Подякували: 27889 разів
Вначале цитаты, а потом своё мнение:Я бух! писав: А внести изменения в НКУ, убрав одну спорную строчку (що не використовуються в господарській діяльності) они не могут? Чтобы не было этого двоякого мнения, позволяющего ГНИ трактовать "под себя"
269.2. Особенности взимания налога субъектами хозяйствования, применяющими упрощенную систему налогообложения, учета и отчетности, устанавливаются главой 1 раздела XIV настоящего Кодекса.
297.1. Плательщики единого налога освобождаются от обязанности начисления, уплаты и подачи налоговой отчетности по таким налогам и сборам:
4) налогу на имущество (в части земельного налога), кроме земельного налога за земельные участки, которые не используются плательщиками единого налога первой — третьей групп для осуществления хозяйственной деятельности и плательщиками единого налога четвертой группы для осуществления сельскохозяйственного товаропроизводства;
Можно ещё процитировать ст. 3 Налоговое законодательство УкраиныПодраздел 8. РАЗДЕЛа ХХ Переходных положений
Особенности взимания единого налога и фиксированного налога
1. Установить, что с 1 января 2011 года до внесения изменений в раздел XIV Налогового кодекса Украины в части налогообложения субъектов малого предпринимательства Указ Президента Украины от 3 июля 1998 года № 727 «Об упрощенной системе налогообложения, учета и отчетности субъектов малого предпринимательства» (с последующими изменениями) и абзацев шестого — двадцать восьмого пункта 1 статьи 14 раздела IV Декрета Кабинета Министров Украины от 26 декабря 1992 года № 13-92 «О подоходном налоге с граждан» применяются с учетом следующих особенностей:
1) плательщики единого налога не являются плательщиками таких налогов и сборов, определенных Налоговым кодексом Украины, как:
г) земельный налог, кроме земельного налога за земельные участки, не используемые для ведения предпринимательской деятельности;
Ст. 4. Основные принципы налогового законодательства Украины3.1. Налоговое законодательство Украины состоит из Конституции Украины; настоящего Кодекса; Таможенного кодекса Украины и других законов по вопросам таможенного дела в части регулирования правоотношений, возникающих в связи с обложением таможенной пошлиной операций по перемещению товаров через таможенную границу Украины (далее — законами по вопросам таможенного дела); действующих международных договоров, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины и которыми регулируются вопросы налогообложения; нормативно-правовых актов, принятых на основании и во исполнение настоящего Кодекса и законов по вопросам таможенного дела; решений Верховной Рады Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления по вопросам местных налогов и сборов, принятых по правилам, установленным настоящим Кодексом.
Ст 5. Соотношение налогового законодательства с другими законодательными актами4.1. Налоговое законодательство Украины основывается на следующих принципах:
4.1.6. социальная справедливость — установление налогов и сборов в соответствии с платежеспособностью плательщиков налогов;
4.1.11. единый подход к установлению налогов и сборов — определение на законодательном уровне всех обязательных элементов налога.
В налоговом кодексе нет такой статьи, на основании которой бы утверждалось, что плательщик единого налога должен быть ещё и плательщиком так называемого земельного налога, если этот земельный участок используется в хозяйственной деятельности. И зачем мне смотреть зем. кодекс или гражданский кодекс, если для целей налогообложения я использую только НКУ? Нигде в НКУ мы не найдём упоминаний о разделении плательщиков ЕН на собственников зем. участков и не собственников5.2. Если понятия, термины, правила и положения других актов противоречат понятиям, терминам, правилам и положениям настоящего Кодекса, для регулирования отношений налогообложения применяются понятия, термины, правила и положения настоящего Кодекса.
Мнение налоговой по этому поводу менялось и трансформировалось:
— вначале они считали, что должен платиться т.н. "зем. налог", если ЮЛ или ФОП на ЕН сдают в аренду помещения, расположенные на этом участке, причём ссылались не на НКУ, а на земельный и гражданский кодексы.
— сейчас позиция налоговой такова:
если ЮЛ или ФОП (не имеет значение) - плательщики ЕН — осуществляют хозяйственную деятельность, разрешённую для единщиков (в том числе сдают собственное помещение), то они не являются плательщиками налога на имущество (в части земельного налога), если являются собственниками земельного участка под этим помещением; и
если ЮЛ или ФОП (не имеет значение) - плательщики ЕН — осуществляют любую хозяйственную деятельность, разрешённую для единщиков (в том числе сдают собственное помещение), то они являются плательщиками налога на имущество (в части земельного налога), если не являются собственниками земельного участка под этим помещением.
Примеры (разъяснения из ЗИР):
Чи є платниками земельного податку ФОП та ЮО, що перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники ЄП)?
Відповідь
Коротка та повна відповіді ідентичні.
Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Коротка та повна відповіді ідентичні.
Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Чи є платником земельного податку ФОП - платник ЄП, за земельні ділянки, які розташовані під будівлями (спорудами), їх частинами або нежили…
Відповідь
Коротка:
Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням пп.291.5.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадженні господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує земельний податок на загальних підставах в тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Повна:
Відповідно до п.п. 4 п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року
№ 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – ПКУ.
Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку (далі – податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п.п. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Обов’язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
Згідно ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗКУ (п. 118.1 ст. 118 ЗКУ).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (п. 118.2 ст. 118 ЗКУ). Згідно із вимогами п. «в» ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 ЗКУ.
Положення ст. 120 ЗКУ прямо кореспондують з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об’єкт, а з ним і обов’язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує податок на загальних підставах,у тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Коротка:
Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням пп.291.5.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадженні господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує земельний податок на загальних підставах в тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Повна:
Відповідно до п.п. 4 п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року
№ 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – ПКУ.
Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку (далі – податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п.п. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Обов’язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
Згідно ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗКУ (п. 118.1 ст. 118 ЗКУ).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (п. 118.2 ст. 118 ЗКУ). Згідно із вимогами п. «в» ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Причини, підстави та наслідки переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду встановлені ст. 120 ЗКУ.
Положення ст. 120 ЗКУ прямо кореспондують з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об’єкт, а з ним і обов’язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує податок на загальних підставах,у тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Чи є платником земельного податку ЮО – платник ЄП, що є власником земельної ділянки, у разі передачі її в користування іншому СГ (за догово…
Відповідь
Коротка:
Юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.
У разі передачі земельної ділянки за договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію власник земельних ділянок - платник єдиного податку третьої групи земельний податок не сплачує за умови одержання доходу у виді плати за користування такою земельною ділянкою, яка встановлена договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію.
У разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію, земельний податок власником земельних ділянок - платником єдиного податку четвертої групи сплачується на загальних підставах оскільки такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Повна:
Статтями 269 та 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платниками земельного податку є, зокрема власники земельних ділянок, та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку, зокрема третьої групи для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно зі ст. 102 прим.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).
Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, визначені ст. 414 ЦКУ, згідно з якими власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ст. 98 ЗКУ).
Статтею 100 ЗКУ визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.
У разі передачі земельної ділянки за договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію власник земельних ділянок - платник єдиного податку третьої групи земельний податок не сплачує за умови одержання доходу у виді плати за користування такою земельною ділянкою, яка встановлена договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію.
Юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (п.п. 295.9.6 п. 295.6 ст. 295 ПКУ).
У разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію, земельний податок власником земельних ділянок - платником єдиного податку четвертої групи сплачується на загальних підставах оскільки такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Коротка:
Юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.
У разі передачі земельної ділянки за договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію власник земельних ділянок - платник єдиного податку третьої групи земельний податок не сплачує за умови одержання доходу у виді плати за користування такою земельною ділянкою, яка встановлена договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію.
У разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію, земельний податок власником земельних ділянок - платником єдиного податку четвертої групи сплачується на загальних підставах оскільки такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Повна:
Статтями 269 та 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платниками земельного податку є, зокрема власники земельних ділянок, та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку, зокрема третьої групи для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно зі ст. 102 прим.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).
Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, визначені ст. 414 ЦКУ, згідно з якими власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ст. 98 ЗКУ).
Статтею 100 ЗКУ визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.
У разі передачі земельної ділянки за договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію власник земельних ділянок - платник єдиного податку третьої групи земельний податок не сплачує за умови одержання доходу у виді плати за користування такою земельною ділянкою, яка встановлена договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію.
Юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (п.п. 295.9.6 п. 295.6 ст. 295 ПКУ).
У разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію, земельний податок власником земельних ділянок - платником єдиного податку четвертої групи сплачується на загальних підставах оскільки такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Чи є платником земельного податку ФОП - платник ЄП, за земельну ділянку, яка надана в установленому порядку ФО (право власності оформлено н…
Відповідь
Коротка:
Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку, і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця) та використовуються для провадження господарської діяльності, надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку теж звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Повна:
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
Згідно із вимогами п.п. «в» п. 1 ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Разом з цим п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Згідно із ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві.
Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Крім того, відповідно до ст. 797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку, і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця) та використовуються для провадження господарської діяльності, надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку теж звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Коротка:
Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку, і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця) та використовуються для провадження господарської діяльності, надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку теж звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Повна:
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
Згідно із вимогами п.п. «в» п. 1 ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Разом з цим п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Згідно із ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві.
Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Крім того, відповідно до ст. 797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу, яка зареєстрована фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку, і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то така фізична особа - підприємець - платник єдиного податку звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з врахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця) та використовуються для провадження господарської діяльності, надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку теж звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежилового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
Чи повинні ЮО – платники ЄП третьої групи, що є власниками нежитлових приміщень (їх частин) у багатоквартирних жилих будинках, сплачувати з…
Відповідь
Коротка:
У суб’єктів господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування (платники єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Отже, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, та надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови надання в оренду нерухомого майна згідно з укладеною цивільно-правовою угодою, оскільки така земельна ділянка цим платником (орендодавцем) використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди. Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Повна:
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 288 ПКУ).
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Отже, у суб’єкта господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами і доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, та надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови надання в оренду нерухомого майна згідно з укладеною цивільно-правовою угодою, оскільки така земельна ділянка цим платником (орендодавцем) використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди. Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Коротка:
У суб’єктів господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування (платники єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Отже, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, та надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови надання в оренду нерухомого майна згідно з укладеною цивільно-правовою угодою, оскільки така земельна ділянка цим платником (орендодавцем) використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди. Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Повна:
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 288 ПКУ).
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Отже, у суб’єкта господарювання, який обрав спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), обов’язок сплачувати земельний податок або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, сплачує суб’єкт господарювання, який має право власності або користування на таку земельну ділянку.
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами і доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку, та надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови надання в оренду нерухомого майна згідно з укладеною цивільно-правовою угодою, оскільки така земельна ділянка цим платником (орендодавцем) використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Водночас користування земельною ділянкою може виникати й на умовах оренди. Звільнення від сплати орендної плати чинним законодавством не передбачено.
Чи повинні ЮО – платники ЄП третьої групи, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, сплачувати земельний подато…
Відповідь
Коротка:
Якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.
Повна:
Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ)..
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.
Коротка:
Якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.
Повна:
Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ)..
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.
Чи є платником земельного податку ЮО – платник ЄП, що є власником земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво (в тому числі виробни…
Відповідь
Для отримання кваліфікованої та вичерпної відповіді на дане запитання необхідно письмово звертатись до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки з наданням відповідних документів.
Для отримання кваліфікованої та вичерпної відповіді на дане запитання необхідно письмово звертатись до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки з наданням відповідних документів.
кстати, я "им" предлагал проявить инициативу и подать изменения в НКУ (я не могу подавать законопроекты, а они могут инициировать) - в 2013, 2014 и в 2015 годах, в том числе и по этому вопросу, в ответ мне пару раз просто не ответили, а один раз прислали длинные цитаты из ЗИРа, кто является, а кто не является плательщиком так называемого земельного налога. (обыкновенная "отмазка"-отписка)#beee#
PS: после изменений, внесённых в НКУ в декабре 2014, понятие "земельный налог" применять нельзя (такого налога нет), поэтому в этом сообщении я использовал фразу "так называемый земельный налог", правильное название: «налог на имущество (в части земельного налога)»
-
Я бух!
- Гений
- Повідомлень: 359
- З нами з: 05 листопада 2014, 10:00
- Дякував (ла): 347 разів
- Подякували: 106 разів
Спасибо большое!
Яков . спасибо Вам большое за такой ответ !что значит собственник земельного участка под этим помещением? ?те кто оформил право собственности на землю с получением соответствующих документов?
А как назвать тех кто купил помещение в здании и у кого кроме свидетельства о праве собственности на помещение .ничего больше нет??Хотя по логике .ему принадлежит какая то часть земли..И оформить в таком случае право собственности на землю практически нереально...По своему горькому опыту знаю..
Не те люди Яков у нас в законы пишут ....#sigh#
Яков . спасибо Вам большое за такой ответ !что значит собственник земельного участка под этим помещением? ?те кто оформил право собственности на землю с получением соответствующих документов?
А как назвать тех кто купил помещение в здании и у кого кроме свидетельства о праве собственности на помещение .ничего больше нет??Хотя по логике .ему принадлежит какая то часть земли..И оформить в таком случае право собственности на землю практически нереально...По своему горькому опыту знаю..
Не те люди Яков у нас в законы пишут ....#sigh#
-
Марьянамир
- Знаток
- Повідомлень: 21
- З нами з: 05 листопада 2015, 15:00
- Дякував (ла): 2 рази
Доброе время суток всем, неужели никто не знает ответ по данной ситуации.Марьянамир писав:Доброе время суток всем. ї
Помогите разобраться физ лицо передало в управлении юр компании свое имущество ( нежилое помещение) без выгоды, только с условие поддержания его в надлежащем виде. Должно ли физ лицо в данной ситуации платить налог на землю?
Налоговая утверждает что в любом случае кто-то платить должен. Так это или нет и кто в даной ситуации платить то должен земля то оформлена на физ лицо, а здание которое находится на этой земле в управлении юр. лица.
-
Marlboro
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 12590
- З нами з: 17 грудня 2012, 02:08
- Дякував (ла): 252 рази
- Подякували: 4095 разів
Особа, яка здійснила самозахват землі, і яка повинна окрім податку на землю заплатити ще й упущену вигоду міській раді (державній адміністрації) - саме це, не так давно (в 2015 році) доказали у Верховному суді браві молодці із Харківської міської ради #smile3# Тому тим, хто не хотів би заплатити за одну землю двічі - бажано не бути тими, про кого Ви пишите.їЯ бух! писав:А как назвать тех кто купил помещение в здании и у кого кроме свидетельства о праве собственности на помещение .ничего больше нет
Якщо під "управлінням" Ви маєте на увазі довірче управління по ЦКУ, то там право власності на нерухомість не переходить до управителя. Тому платите все так, як платили до здачі "в управління"Марьянамир писав:Доброе время суток всем, неужели никто не знает ответ по данной ситуации.Марьянамир писав:Доброе время суток всем. ї
Помогите разобраться физ лицо передало в управлении юр компании свое имущество ( нежилое помещение) без выгоды, только с условие поддержания его в надлежащем виде. Должно ли физ лицо в данной ситуации платить налог на землю?
Налоговая утверждает что в любом случае кто-то платить должен. Так это или нет и кто в даной ситуации платить то должен земля то оформлена на физ лицо, а здание которое находится на этой земле в управлении юр. лица.
Уважаемые коллеги, кто сталкивался с подобной ситуацией,прошу поделиться опытом:наше предприятие-плательщик единого налога с единственным видом деятельности-сдачей в аренду собственного помещения.На протяжении многих лет мы платили земельный налог,как того требовала налоговая. После нескольких недавних судебных решений и неоднократных запросов в налоговую нам дали ответ,что мы, как упрощенцы, при сдаче в аренду собственного помещения можем не платить налог на землю. Меня,как бухгалтера,теперь волнует вопрос:не обяжут ли нас платить за аренду земли,что как я догадываюсь значительно дороже? Договора аренды нет! Права собственности на землю под этим помещением тоже нет.Наше нежилое помещение находится в многоэтажном здании . Арендная плата платится с момента заключения Договора.Можно ли его не заключать?