Налоговая проверка снимают расходы

[Пенсионер]

Про значення товарно-транспортних накладних для податкового кредиту та витрат

У ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 розглядався спір відносно правомірності формування податкового кредиту за відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від продавця до платника податків.
Податковою інспекцією було складено податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки. Висновки акту, що лягли в основу ППР ґрунтують на неправомірності формування платником податків податкового кредиту у зв’язку із відсутністю документів, які підтверджують перевезення товару, за придбання якого і сформований податковий кредит.
Платник податків звернувся до суду із позовом про скасування ППР. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог. ВАСУ на відміну від попередніх судів визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов. Рішення касаційного суду мотивоване наступним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, позивачем суду не надана – не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.
ВАСУ зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. ТТН підтверджує господарську операцію із перевезення товару, а не поставки, оскільки вона не підтверджує переходу права власності на товар. В свою чергу це призводе до наступного висновку – твердження судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися) є безпідставним.
Також ВАСУ звернув увагу на те, що недоліки при складенні перинних документів є перш за все свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.
На нашу думку, Вищий адміністративний суд України в постанові від 27.02.2014р. справедливо розсудив сторони спору.
Також зазначимо, що коментоване судове рішення обґрунтовується нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Закону України «Про податок на додану вартість», які станом на 2014 рік втратили чинність (з 0101.2011р.). Однак правила оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені у Податковому кодексі України залишились в цілому незмінними. Тому постанова ВАСУ від 27.02.2014р. по справі № К/800/41631/13 є актуальна і в сучасних реаліях.

[ScAudit]

Бухгалтер одного из ХПП перезвонила и сказала, что нагловики снимают расходы из-за отсутствия ТТН при перевозке зерна и муки из одного склада предприятия в другой ( внутренние перевозки по территории ХПП из склада № 2 в склад № 4). Перевозки осуществлялись по договору с ФЛП, оплата по банку, есть Акт выполненных работ, договор, еще спрашивают почему нет путевых листов !! Все устные возражения не принимаются - вот должны быть ТТН и путевые листы и точка, сумма порядка 54 тыс. грн. Будем писать возражение и дальше жалобы по процедуре. Еще "вцепились" в увеличение Валовых доходов из-за как бы просоченную задолженность - прошло два года с неуплаты долга ( май 2005 г.) и дальше по предприятию шла процедура банкротства ( есть Ухвала суда), потом Пенсионный свои претензии предьявил ( + и другие СПД )и так длилось до октября 2013 г. ( в предидущих проверках это не писали - там все понимали, что перебиг позовной давности начнется от окончательного решения суда ) В октябре 2013 г. есть решение суда про припиненни справи про банкротство. Эти суммы были в Реэстре требований кредиторов, согласно Акта сверки от 01.11. 2013 г. эти суммы согласованы с кредиторами. И я так понимаю, что согласно ст. 264 ГК Украины (Переривання перебигу позовной давности) от даты Ухвали суда в октябре 2013 г. ( или от дати Акта сверки ? ) начинается новый отсчет срока позовной давности . Кто что подскажет по ситуации ? Заранее спасибо.

по ТТН
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ У М. КИЄВІ

ЛИСТ

від 08.05.2014 р. № 4151/10/26-15-11-01-06

Щодо права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ у разі відсутності ТТН

Головне управління Міндоходів у м. Києві <…> в межах своїх повноважень повідомляє.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ)

Поряд з цим, повідомляємо, що відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Перелік витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, наведено у п. 138.8 ст. 138 ПКУ, до них, зокрема, належить вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, до складу витрат не включаються ( пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02. 2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 367 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об’єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Аналогічне роз’яснення із зазначеного питання розміщене на офіційному WEB - порталі Міністерства доходів і зборів України (в банері «Інформаційно-довідковий ресурс» (категорія 102 «Податок на прибуток підприємств», під - категорія 102.7).

Щодо права на податковий кредит повідомляємо, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Заступник начальника
О. В. Онищенко