Popen писав:
1. Сдавайте хату как физик.
2. ФОП вообще будет без деятельности.
Так, кстати говоря, делать нельзя.
Если найдут - будет нехорошо...
Например, моя хозяйка (ФОП на ЕН/ОСН) сдает вот уже лет 10 нежилое помещение как физик. Было несколько плановых - никаких претензий.
Статус физлица как ФОПа (дополнительный статус) ни в коей мере не ограничивает прав физлица...
Вообще-то ограничивает.
Смежная тема была , а так же обсуждалось .
Большинство людей ошибочно представляют ФЛП как отдельного от ФЛ субъекта договорных отношений, что в корне не верно.
Регистрация предпринимателем сродни выдачи лицензии наделяет физлицо расширенным кругом правоспособности - однако же, мы ведь не будем говорить, что получив лицензию на транспортные перевозки, договора далее клиенты будут заключать с лицензией, а не с ее обладателем, верно?)
Это кстати пересекается с темой .
Если Вы, Рорен, будучи сами ФЛП хотите узнать кто вы вообще такой (найти себя в этом мире, так сказать )), я бы посоветовал не пожалеть полтинник и купить (или найти в интернете ) Научно-практические комментарии к Гражданскому Кодексу Украины: хорошим вариантом было бы , вообще шикарным было бы издание от 2004 года, которое написано авторским коллективом проекта самого ГКУ - и почитать там комментарии к разделу 2.
Но Вам это, конечно же, не интересно.
Потому даю укороченную версию:Укороченная же версия
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно із ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.
Відповідно, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як звичайна фізична особа.
Так, за визначенням ст. 42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик, та спрямованість на визначений результат - одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку. Розглянемо ці ознаки.
По перше, підприємницька діяльність характеризується самостійністю. Це означає, що фізична особа повинна здійснювати свою діяльність самостійно, тобто, від власного імені, а не від імені організації, в якій така фізична особа працює, є керівником або засновником, в тому числі і одноособовим засновником. Хоча ст. 128 ч. 3 Господарського кодексу України і визначає, що підприємницька діяльність може здійснюватись громадянином як безпосередньо, так і через створене останнім приватне підприємство, все ж таки самостійною підприємницькою діяльністю громадянина слід вважати діяльність, яка здійснюється громадянином безпосередньо. Самостійність також означає, що фізична особа повинна самостійно здійснювати керівництво цією діяльністю. При цьому самостійність не означає, що фізична особа - підприємець повинна здійснювати вказану діяльність тільки своїми власними силами. Так, ст. 128 Господарського кодексу України передбачає, що фізична особа - підприємець має право приймати на роботу та укладати трудові договори з найманими працівниками, та, відповідно, доручати їм ведення підприємницької діяльності. Але при цьому підприємницьку діяльність наймані працівники здійснюють від імені фізичної особи - підприємця, працівниками якої вони є.
Цікавим питанням щодо самостійності підприємницької діяльності є поширення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. З одного боку підприємницька діяльність проголошена як самостійна та ініціативна, що при укладенні договорів щодо поставки товарів або купівлі майна потрібна тільки згода самого підприємця, і не повинна потребувати згоди іншого з подружжя. Також для стабільності товарно-грошового обігу за участю фізичних осіб - підприємців необхідно прямо встановити, що підприємець самостійно укладає договори без участі іншого з подружжя. З іншого боку, Сімейний кодекс України не передбачає таких винятків з режиму спільної сумісної власності членів подружжя. Відповідно до ст. ст. 61, 62, 65 Сімейного кодексу України розпоряджатися майном та грошовими коштами, одержаними під час шлюбу, повинні члени подружжя за взаємною згодою. При укладенні договору одним з подружжя інший з подружжя має право оскаржити таку угоду за тією підставою, що він не давав згоди на укладення такого договору. З нашої точки зору, при виникненні суперечностей перевага буде надана нормам Сімейного кодексу України як більш чітко визначеним.
Другою ознакою підприємницької діяльності є систематичність. При всій зрозумілості цієї ознаки на рівні законів або підзаконних актів не визначено, що вважається саме систематичною діяльністю, і скільки операцій на рік повинна здійснити фізична особа, щоб її діяльність була визначена як підприємницька. Наприклад, фізична особа два рази на протязі календарного року придбала квартири, і в цьому ж році здійснила їх продаж, отримавши прибуток. Чи є така діяльність систематичною і чи повинна в цьому разі фізична особа зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності? На жаль, ні Цивільний, ні Господарський кодекси, ні інші законодавчі акти не діють відповіді на ці питання. Більш того, в роз'ясненнях Державного комітету з регуляторної політики та підприємництва та Державної податкової адміністрації України також відсутні будь-які вказівки на те, скільки операцій на протязі календарного року повинна вчинити фізична особа, щоб її діяльність була визначена систематична, і, відповідно, підприємницька. Складається враження, що законодавець віддає вирішення цього питання самим фізичним особам. Тобто, фізична особа сама вирішує, чи є її діяльність підприємницькою, і здійснює державну реєстрацію. Метод правового впливу тут досить простий - фізична особа - підприємець має більш вигідний режим оподаткування, ніж звичайна фізична особа. Так, з валового доходу фізичної особ - підприємця вираховуються всі витрати, понесені для досягнення певного результату; натомість фізична особа - непідприємець має право вирахувати з отриманого доходу тільки ті суми, які дозволені ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". По-друге, фізична особа - підприємець має право перейти на спрощену систему оподаткування і сплачувати фіксовано не більше 200 гривень на місяць, що не може зробити фізична особа - не підприємець. Отже, хоча фізична особа - підприємець, хоча і подає більше звітності, але може платити менше податків від своєї діяльності, ніж не підприємець. (прим. - ВСУ означил этот показатель на уровне трех раз за год)
Третьою ознакою підприємницької діяльності є ініціативність. Ця ознака тісно пов'язана з самостійністю. Враховуючи, що фізична особа - підприємець самостійно здійснює підприємницьку діяльність, від неї і виходить ініціатива на вчинення тих чи інших операцій та укладання договорів.
Наступною ознакою підприємницької діяльності є здійснення такої діяльності на власний ризик. Ця ознака пов'язана з попередніми ознаками, насамперед, із самостійністю. Враховуючи, що фізична особа - підприємець самостійно веде цю діяльність, то за результат діяльності, насамперед фінансовий, відповідає також ця фізична особа. Будь-яка операція або договір можуть закінчитися або прибутками, або збитками; при цьому причиною збитків можуть бути будь-які обставини, в тому числі і форс-мажорні, які не залежать від волі осіб.
Останньою ознакою підприємницької діяльності є економічний та соціальний результат та отримання прибутку. При цьому законодавець у визначенні результату допускає певну тавтологію. Вважаємо, що економічний результат та отримання прибутку є синонімами. Що ж законодавець розуміє під соціальним результатом, для нас залишається загадкою.
Ми детально зупинилися на розгляді ознак підприємницької діяльності з наступних причин. Як вже зазначалося, фізична особа в одних відносинах діє як підприємець, в інших - як звичайна фізична особа, при цьому межа між цими двома відносинами є досить невизначеною. Наприклад, фізична особа - підприємець придбала автомобіль в автосалоні. Автомобіль використовувався як для здійснення підприємницької діяльності (переїзди на переговори, перевезення зразків товару тощо), а також для потреб сім'ї підприємця. Автомобіль вийшов з ладу. І тут виникає ряд питань. По перше, до якого суду подавати позов - до загального чи до господарського, який розглядає спори між суб'єктами підприємницької діяльності. По друге, чи застосовується до цих відносин Закон України "Про захист прав споживачів", який найкраще захищає права покупця товару. В статті 1 вказаного Закону визначено, що під споживачем розуміється особа, яка придбаває товар для особистого споживання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Тому можна уявити, що в подібній ситуації покупець буде доводити, що автомобіль не використовувався в підприємницькій діяльності; недобросовісний продавець товару навпаки буде доводити, що товар купувався для здійснення підприємницької діяльності для виключення можливості застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" до цих відносин. На жаль, будь-яких роз'яснень з цього приводу ми не маємо. Також не дає відповіді на це питання судова практика; зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про захист прав споживачів" позиція Верховного Суду України щодо цих питань не визначена.
Собственно, подмахнуть в этом случае деятельность под предпринимательскую как раз плюнуть, поэтому когда/если налоговики вашей хозяйки прозреют, то может быть плохой вариант развития событий.
Ну, штрафы естественно - доначисления таким образом, как если бы она просто не показывала доход в отчетности.
Marlboro писав:Собственно, подмахнуть в этом случае деятельность под предпринимательскую как раз плюнуть, поэтому когда/если налоговики вашей хозяйки прозреют, то может быть плохой вариант развития событий.
Ну, штрафы естественно - доначисления таким образом, как если бы она просто не показывала доход в отчетности.
В целом, дорогой Марлборо, я с вами согласен. А особенно согласен с "когда/если налоговики вашей хозяйки прозреют"!
Действительно, в этой схеме (сдача аки физлицо) есть очень уязвимое место, а именно - систематичность. На это место я хозяйке неоднократно указывал, но, как говорится:"Хозяин - барин"...
И если, не дай Бог, ГНИ прозреет, то дело не ограничится только штрафом за неуказание дохода в деке, т.к. моя хозяйка, помимо прочих ея прелестей, является еще и НДС-ницей...
Может ли физлицо-предприниматель сдавать в арендунежилой фонд как обычный гражданин?
Да, может. Физлицо может сдавать в аренду собственное недвижимое имущество как в рамках предпринимательской деятельности, так и в качестве гражданина (непредпринимателя) — на выбор. Ведь право собственности на недвижимость регистрируется именно на физлицо, а не на физлицо-предпринимателя (письмо Минюста от 11.01.2007 г. № 19-32/2). При этом использовать ли имущество в предпринимательской деятельности, физлицо решает самостоятельно (статья 320 ГКУ). Заметим, что с этим не спорят даже специалисты Миндоходов (см. ОНК № 136 («СД», 2012, № 5, с. 5), а также консультацию, размещенную в разделе 107.03 ЕБНЗ).
Кстати, тот факт, что нежилой фонд зарегистрирован на физлицо (а не на предпринимателя), не мешает заключать сделки по передаче его в аренду от имени предпринимателя.
Однако в данном случае предпринимательский статус будет влиять на порядок налогообложения арендной платы (подробнее см. ниже)
Popen писав:Заметим, что с этим не спорят даже специалисты Миндоходов (см. ОНК № 136 («СД», 2012, № 5, с. 5)
Ну это мягко говоря не правда.
В оригинале ОНК написано:
Следовательно, если площадь имущества, принадлежащего на правах собственности физическому лицу и предоставляемого в аренду (часть сдается физическим лицом — предпринимателем, а часть физическим лицом — несубъектом хозяйствования), превышает нормы, установленные пп.3 п.291.5 ст.291 Кодекса, то такое физическое лицо — предприниматель, осуществляющее деятельность по предоставлению в аренду собственной недвижимости, не имеет права находиться на упрощенной системе налогообложения.
Указанное не запрещает физическому лицу — предпринимателю осуществлять деятельность на общей системе налогообложения.
Подробнее:
А потом:
Вопрос 1. В собственности физического лица находится недвижимое имущество нежилого назначения общей площадью 400 кв. метров. Может ли такое физическое лицо предоставлять 110 кв. м в аренду как физическое лицо, а остальные 290 кв. метров как физическое лицо — предприниматель на упрощенной системе налогообложения?
Ответ: в данном случае физическое лицо — предприниматель не имеет права находиться на упрощенной системе налогообложения. Такое физическое лицо может предоставлять недвижимость в аренду как физическое лицо — предприниматель по общей системе налогообложения или как физическое лицо — несубъект хозяйствования.
Подробнее:
Кроме того, с тем что "Собственное дело" фактически не умеет читать тексты согласны судьи же:
Справа № 2a-0770/912/12
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2012 року м. Ужгород
....
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування податкової консультації № 39/С/06-030 від 12.03.2012 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що він являється власником нежитлового приміщення на правах спільної сумісної власності подружжя в м. Ужгороді, у зв'язку з чим 20.12.2011 року звернувся до відповідача із заявою про надання податкової консультації з питань застосування ст. 291.5.3 (Глава - спрощена система оподаткування), а саме: Чи дозволяється чинним Податковим кодексом України з 2012 року одночасно здавати в оренду нежитлові приміщення загальною площею менше 300 м.кв. як фізична особа-підприємець, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та здавати в оренду інші належні позивачу приміщення як фізична особа, сплачуючи податок з доходів фізичних осіб. У відповідь на дану заяву відповідач 18.01.2012 року надав податкову консультацію № 16/С/31-030, за якою здавання в оренду власного нерухомого майна може здійснюватися фізичною особою як у межах підприємницької діяльності, так і шляхом виконання норм п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України фізичною особою-громадянином.
Однак, ДПС у Закарпатській області з урахуванням узагальнюючої податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої Наказом ДПС України від 20.02.2.012 року № 136, додатково до листа від 18.01.2012 року 12.03.2012 року повідомила, що підпунктом 291.5.3 п.291.5 ст.291 ПКУ передбачено, що фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300 м.кв., не можуть бути платниками єдиного податку. Якщо площа майна, яке належить на правах власності фізичній особі та надається в оренду (частина здається фізичною особою-підприємцем, а частина фізичною особою не суб'єктом господарювання) перевищує норми, встановлені пп.3п.291.5 ст.291 ПК України, то така фізична особа, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Позивач не погоджується з даною податковою консультацією, оскільки вона суперечить підпункту 291.5.3, п.291.5 ст.291 КПУ. Надаючи спірну консультацію відповідач опирався не на норми ПКУ, а на узагальнюючу податкову консультацію, яка не є законодавчим органом. Даним роз'ясненням фактично обмежено право фізичної особи як підприємця, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, надавати в оренду нежитлові приміщення площею до 300 м.кв. Дане роз'яснення є зміною положень ПК України, яке може здійснюватися тільки шляхом внесення змін до Кодексу.
....
12.03.12 року ДПС у Закарпатській області додатково надала податкову консультацію у зв'язку із затвердженням наказом ДПС України від 20.02.2012 р. № 136 Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами-підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду, де зазначила, що підпунктом 291.5.3 п.291.5 ст.291 ПКУ передбачено, що фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300 м.кв., не можуть бути платниками єдиного податку. Якщо площа майна , яке належить на правах власності фізичній особі та надається в оренду ( частина здається фізичною особою-підприємцем, а частина фізичною особою не суб'єктом господарювання) перевищує норми, встановлені пп.3п.291.5 ст.291 ПК України , то така фізична особа, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на сп рощеній системі оподаткування.
....
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана позивачем податкова консультація грунтується на приписах Податкового кодексу та відповідає Узагальнюючій податковій консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а тому суд не знайшов в діях та оскаржуваній податковій консультації будь-яких порушень при здійсненні функцій та у наданих повноваженнях.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В позові фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкова служба у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування податкової консультації № 39/C/ 06-030 від 12.03.2012 року.- відмовити.
К аналогичному умозаключению приходит апелляция:
....
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає правомірною податкову консультацію ДПА в Закарпатській області від 12.03.2012 року № 39/с/06-030 щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами-підприємцями, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду в якій зазначено, що підпунктом 291.5.3 п.291.5 ст.291 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300 м.кв. не можуть бути платниками єдиного податку. Якщо площа майна, яке належить на правах власності фізичній особі та надається в оренду (частина здається фізичною особою-підприємцем, а частина фізичною особою не суб'єктом господарювання) перевищує норми, встановлені пп..3 п.291.5 ст.291 ПК України, то така фізична особа, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
....
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-0770/912/12 - без змін.
)), я бы посоветовал не пожалеть полтинник и купить (или найти в интернете