Виникає запитання, на якій правовій підставі сьогодні податкові органи застосовують штрафні санкції, передбачені указом президента України №436/95 від 12 червня 1995 р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"? Адже указ президента України жодним чином не можна віднести до законів України. Причому, наголошуємо, що ані згаданий Конституційний Договір, ані Конституція України не надають таким указам сили законів або будь-якого іншого особливого статусу, а визначення строку дії ("до прийняття відповідних законів") в жоднім разі не впливає на юридичну силу цих нормативно-правових актів. Причому ст. 113 ПК не єдина, яка чітко визначає межі застосування штрафних санкцій податківцями. Це положення дублюється і червоною ниткою проходить через увесь ПК. Так, п. 111.2. ст.. 111 Податкового кодексу також передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється і застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Також згідно з п. 109.2. ст. 109 ПК, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Більш того, згідно з підпунктом 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. А оскільки, відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то затим що здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) належить до повноважень контролюючих органів, виходить, що застосування ними до платників податків штрафних санкцій, встановлених підзаконним нормативно-правовим актом, яким є указ, суперечить згаданій нормі п. 113.3. ПК України, а отже, є неправомірним.Арнюха писав:Возможности нарисовать сейчас нет, может только для суда на потом, а так они ссылаются на абз.5 п.1 указ 436, нет возможности сейчас поискать.Может у кого есть какие ссылки на что-то, чтобы отбить их.Spok писав:Не могут найти нарушения начинают формальничать. Нарисуйте им эти авансовые, пусть номера с дробями идут ( нарушения ведения бухучета у вас все равно по проверке будет).Арнюха писав:Добрый день! Коллеги ,прошу помощи.Идет плановая . по кассе например 30 марта выдано подотчет сума 1000грн., а 31 марта мы вернули 1000, чтобы избежать перелимита.. Должен ли быть оформлен авансовый отчет,мы оформили выдачу расходным, а возврат приходным. Нарушение- говорят нам 25% от сумы выдачи.Есть чем опровергнуть или нет, никогда при такой операции не оформляли авансовый, подскажите есть чем отбить или нет.
Только не пишите ни каких пояснительных. Будут упрямничать по суду все равно проиграют
[url=Виникає запитання, на якій правовій підставі сьогодні податкові органи застосовують штрафні санкції, передбачені указом президента України №436/95 від 12 червня 1995 р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"? Адже указ президента України жодним чином не можна віднести до законів України. Причому, наголошуємо, що ані згаданий Конституційний Договір, ані Конституція України не надають таким указам сили законів або будь-якого іншого особливого статусу, а визначення строку дії ("до прийняття відповідних законів") в жоднім разі не впливає на юридичну силу цих нормативно-правових актів. Причому ст. 113 ПК не єдина, яка чітко визначає межі застосування штрафних санкцій податківцями. Це положення дублюється і червоною ниткою проходить через увесь ПК. Так, п. 111.2. ст.. 111 Податкового кодексу також передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється і застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Також згідно з п. 109.2. ст. 109 ПК, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Більш того, згідно з підпунктом 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 ПК, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. А оскільки, відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то затим що здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) належить до повноважень контролюючих органів, виходить, що застосування ними до платників податків штрафних санкцій, встановлених підзаконним нормативно-правовим актом, яким є указ, суперечить згаданій нормі п. 113.3. ПК України, а отже, є неправомірним.
( 