Регистрация налоговых накладных в ЕРНН
-
Бюгюльмэ
- Акула НКУ
- Повідомлень: 7904
- З нами з: 03 листопада 2011, 03:49
- Дякував (ла): 2170 разів
- Подякували: 4361 раз
На регистрацию НН даётся 15 КАЛЕНДАРНЫХ дней, следующих за днём выписки НН. Для НН от 12.08 последний день регистрации 27.08.
-
6 сентября
- Ученик
- Повідомлень: 5
- З нами з: 06 вересня 2013, 08:06
- Подякували: 4 рази
Причем, почему-то они не хотят продлевать 15-дневный срок, если он оканчивается в выходной или праздничный день.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Чи має право платник ПДВ зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше п'ятнадцятого календарного дня, що настає за днем її виписки, якщо п'ятнадцятий день припадає на святковий чи вихідний день?
Відповідь:
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Згідно із п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Єдиного реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Враховуючи зазначене, реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється платником ПДВ не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо п'ятнадцятий день, що настає за днем їх виписки, припадає на святковий чи вихідний день, не переносяться.
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Чи має право платник ПДВ зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше п'ятнадцятого календарного дня, що настає за днем її виписки, якщо п'ятнадцятий день припадає на святковий чи вихідний день?
Відповідь:
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Згідно із п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Єдиного реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Враховуючи зазначене, реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється платником ПДВ не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо п'ятнадцятий день, що настає за днем їх виписки, припадає на святковий чи вихідний день, не переносяться.
Решение суда, которое говорит, что они не правы
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-5596/12/0170/15
27.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Горошко Н.П. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Бражникова Ю.В.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм"- Павленко Павло Юрійович, наказ № 1, від 12.11.07
представник відповідача, Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши матеріали справи № 2а-5596/12/0170/15 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 14.06.12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" (пр. Перемоги, 209 корп. К, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 17.05.2012р. №0001192204.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" 506 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 та прийняти нове рішення по справі.
Представник позивача у судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норми Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що позивачем у порушення норм ПК України зареєстровано податкову накладну у ЄРПН на 21-й день наступного за днем можливої реєстрації.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортальм»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АРК ДПС від 17.05.2012р. №0001192204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50544 грн., у тому числі за основним платежем - 33696 грн. та за штрафними санкціями -16848 грн., прийняте відносно ТОВ «Спортальм».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортальм»є юридичною особою (ЄДРПОУ 35515450), зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість. (т.1 а.с.7)
Встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Спортальм»з питань взаємовідносин з ТОВ «Терейн»за січень 2012р.
За наслідками перевірки ТОВ «Спортальм»ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС складений акт №1565/22-3 від 03.05.2012р., за висновками якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст 201 розділу V п. 11 підрозділу ІІ розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість у сумі 33695,82 грн., у т.ч. за січень 2012 р. - 33695,82 грн. (т. 1 а.с.29-35,)
Відповідачем встановлено, що позивачем у зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 02.01.2012р. на суму ПДВ 33695,82 грн. на 21-й день з дати її складання (23.01.2012р.), що є порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а отже ТОВ «Спортальм»не має права на включення ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012р. на підставі вказаної податкової накладної.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192204 від 17.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50544 грн., у тому числі за основним платежем - 33696 грн., за штрафними санкціями - 16848 грн. (т.1 а.с.36)
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України)
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Згідно податкової декларації з ПДВ наданої ТОВ «Спортальм»у ДПІ в м. Сімферополь за січень 2011р. вх. №9005777967 від 16.02.2012 р. позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника -306 грн. (ряд. 18) (т.1 а.с.34).
За даними перевірки позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає - 34002 грн. (р. 18). Відхилення складає 33696,00 грн.
Згідно акту перевірки податковим органом зі складу податкового кредиту виключена сума у розмірі 33696,00 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Терейн»(ЄДРПОУ 37202976) на підставі податкової накладної № 8 від 02.01.2012р. на суму ПДВ 33695,82 грн., яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних на 21-й день з дати її складання (23.01.2012р.), що є порушенням, на думку податкового органу, вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а отже ТОВ «Спортальм»не має права на включення ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012р. на підставі вказаної податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Терейн»(Комітент) та ТОВ «Спортальм»(Комісіонер) укладений договір комісії на реалізацію товарів №08-10/К від 01.12.2010р., за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснити на умовах дійсного Договору від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента правочини з реалізації наданих йому Комітентом товарів: спортивних товарів. (т.1 а.с.50-53)
Товар передається Комісіонеру партіями у кількості та асортименті, відповідно до накладних на передачу товару.
Згідно п. 2.1.7 договору Комісіонер зобов'язаний надавати Комітенту звіт про реалізований товар із зазначенням фактичної ціни продажу товару в повному обсязі не менше одного разу за місяць.
На виконання вказаної угоди ТОВ «Терейн»поставило позивачу товар в асортименті та кількості, вказаної в накладній.
Отримання товару підтверджується видатковою накладною: №ТЕР-8 від 02.01.2012 р. на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн. (т. 1 а.с.54-58)
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата за реалізований товар згідно договору №08-10/К від 01.12.2010р., в тому числі ПДВ, про що свідчать копії платіжних доручень: №967 від 05.01.2012 р. на суму 170000, 00 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн., №970 від 10.01.2012 р. на суму 84000,00 грн., в тому числі ПДВ -14000,00 грн. (т.1 а.с. 84, 85)
Таким чином, сума податку на додану вартість - 33696 грн. сплачена ПП «Спортальм», зазначена сума увійшла до складу ціни реалізованих товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ «Терейн».
По факту поставки товару ТОВ «Терейн»виписана податкова накладна №8 від 02.01.2012 року на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн., яка була включена ТОВ «Терейн»до єдиного реєстру податкових накладних 23.01.2012 року, про що видана квитанції № 1 від 23.01.2012р. (Документ: Л201004). Статус квитанції -документ прийнято. (т.1 а.с. 59-69)
Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, аналізуючи наведене, єдиною підставою для формування платником податку на додану вартість податкового кредиту шляхом включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, є реєстрація податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією в електронному вигляді у текстовому форматі про її прийняття.
Як зазначалось, податкова накладна №8 від 02.01.2012 року на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн., зареєстрована ТОВ «Терейн»в єдиному реєстрі податкових накладних 23.01.2012 року, про що видана квитанції № 1 від 23.01.2012р. (Документ: Л201004).
Приймаючи до уваги, що податкова накладна була зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про правомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року за рахунок податкової накладної №8 від 02.01.2012 року.
Крім того, податкова накладна зареєстрована контрагентом позивача з дотриманням строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 23.01.2012 року, тобто на 21 день від дати її виписки.
Разом з тим, 20 день строку реєстрації податкової накладної припадав на неділю (22 січня 2012 року), тобто на неробочій день.
Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, виходячи з загального правила обчислення строків, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто у даному випадку -23.01.2012 р.
Враховуючи наведне, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про додержання контрагентом позивача вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та, відповідно, про правомірність включення позивачем сум ПДВ за вказаною податковою накладною до податкового кредиту січня 2012 року.
Також судова колегія враховує, що отримані товари оприбутковані та використані ПП «Спортальм»у господарської діяльності, що підтверджується звітом комісіонера №1 по продажу товарів для ТОВ «Терейн», актом здачі приймання робіт (виконаних послуг) №ОУ-0000012, а також реалізацією товару стороннім споживачам з метою отримання прибутку, податкові зобов'язання по взаємовідносинам з якими були відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.
У зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з ТОВ «Терейн»відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку -ТОВ «Спортальм».
Таким чином, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у січні 2012 року - сума ПДВ - 33695,82 грн.
Постачальник -ТОВ «Терейн» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на 02.01.2012 року, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України ().
Встановлено, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді січня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Терейн» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Таким чином, ПДВ в сумі 33696 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
Також слід враховувати, що відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).
Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Отже, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33696 грн., у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.
У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 по справі № 2а-5596/12/0170/15 залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-5596/12/0170/15
27.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Горошко Н.П. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Бражникова Ю.В.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм"- Павленко Павло Юрійович, наказ № 1, від 12.11.07
представник відповідача, Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши матеріали справи № 2а-5596/12/0170/15 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 14.06.12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" (пр. Перемоги, 209 корп. К, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 17.05.2012р. №0001192204.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортальм" 506 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 та прийняти нове рішення по справі.
Представник позивача у судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норми Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що позивачем у порушення норм ПК України зареєстровано податкову накладну у ЄРПН на 21-й день наступного за днем можливої реєстрації.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортальм»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АРК ДПС від 17.05.2012р. №0001192204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50544 грн., у тому числі за основним платежем - 33696 грн. та за штрафними санкціями -16848 грн., прийняте відносно ТОВ «Спортальм».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортальм»є юридичною особою (ЄДРПОУ 35515450), зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість. (т.1 а.с.7)
Встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Спортальм»з питань взаємовідносин з ТОВ «Терейн»за січень 2012р.
За наслідками перевірки ТОВ «Спортальм»ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС складений акт №1565/22-3 від 03.05.2012р., за висновками якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст 201 розділу V п. 11 підрозділу ІІ розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість у сумі 33695,82 грн., у т.ч. за січень 2012 р. - 33695,82 грн. (т. 1 а.с.29-35,)
Відповідачем встановлено, що позивачем у зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 02.01.2012р. на суму ПДВ 33695,82 грн. на 21-й день з дати її складання (23.01.2012р.), що є порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а отже ТОВ «Спортальм»не має права на включення ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012р. на підставі вказаної податкової накладної.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192204 від 17.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50544 грн., у тому числі за основним платежем - 33696 грн., за штрафними санкціями - 16848 грн. (т.1 а.с.36)
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України)
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Згідно податкової декларації з ПДВ наданої ТОВ «Спортальм»у ДПІ в м. Сімферополь за січень 2011р. вх. №9005777967 від 16.02.2012 р. позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника -306 грн. (ряд. 18) (т.1 а.с.34).
За даними перевірки позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає - 34002 грн. (р. 18). Відхилення складає 33696,00 грн.
Згідно акту перевірки податковим органом зі складу податкового кредиту виключена сума у розмірі 33696,00 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Терейн»(ЄДРПОУ 37202976) на підставі податкової накладної № 8 від 02.01.2012р. на суму ПДВ 33695,82 грн., яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних на 21-й день з дати її складання (23.01.2012р.), що є порушенням, на думку податкового органу, вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а отже ТОВ «Спортальм»не має права на включення ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012р. на підставі вказаної податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Терейн»(Комітент) та ТОВ «Спортальм»(Комісіонер) укладений договір комісії на реалізацію товарів №08-10/К від 01.12.2010р., за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснити на умовах дійсного Договору від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента правочини з реалізації наданих йому Комітентом товарів: спортивних товарів. (т.1 а.с.50-53)
Товар передається Комісіонеру партіями у кількості та асортименті, відповідно до накладних на передачу товару.
Згідно п. 2.1.7 договору Комісіонер зобов'язаний надавати Комітенту звіт про реалізований товар із зазначенням фактичної ціни продажу товару в повному обсязі не менше одного разу за місяць.
На виконання вказаної угоди ТОВ «Терейн»поставило позивачу товар в асортименті та кількості, вказаної в накладній.
Отримання товару підтверджується видатковою накладною: №ТЕР-8 від 02.01.2012 р. на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн. (т. 1 а.с.54-58)
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата за реалізований товар згідно договору №08-10/К від 01.12.2010р., в тому числі ПДВ, про що свідчать копії платіжних доручень: №967 від 05.01.2012 р. на суму 170000, 00 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн., №970 від 10.01.2012 р. на суму 84000,00 грн., в тому числі ПДВ -14000,00 грн. (т.1 а.с. 84, 85)
Таким чином, сума податку на додану вартість - 33696 грн. сплачена ПП «Спортальм», зазначена сума увійшла до складу ціни реалізованих товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ «Терейн».
По факту поставки товару ТОВ «Терейн»виписана податкова накладна №8 від 02.01.2012 року на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн., яка була включена ТОВ «Терейн»до єдиного реєстру податкових накладних 23.01.2012 року, про що видана квитанції № 1 від 23.01.2012р. (Документ: Л201004). Статус квитанції -документ прийнято. (т.1 а.с. 59-69)
Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, аналізуючи наведене, єдиною підставою для формування платником податку на додану вартість податкового кредиту шляхом включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, є реєстрація податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією в електронному вигляді у текстовому форматі про її прийняття.
Як зазначалось, податкова накладна №8 від 02.01.2012 року на суму 202174,92 грн., в тому числі ПДВ 33695,82 грн., зареєстрована ТОВ «Терейн»в єдиному реєстрі податкових накладних 23.01.2012 року, про що видана квитанції № 1 від 23.01.2012р. (Документ: Л201004).
Приймаючи до уваги, що податкова накладна була зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про правомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року за рахунок податкової накладної №8 від 02.01.2012 року.
Крім того, податкова накладна зареєстрована контрагентом позивача з дотриманням строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 23.01.2012 року, тобто на 21 день від дати її виписки.
Разом з тим, 20 день строку реєстрації податкової накладної припадав на неділю (22 січня 2012 року), тобто на неробочій день.
Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, виходячи з загального правила обчислення строків, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто у даному випадку -23.01.2012 р.
Враховуючи наведне, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про додержання контрагентом позивача вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та, відповідно, про правомірність включення позивачем сум ПДВ за вказаною податковою накладною до податкового кредиту січня 2012 року.
Також судова колегія враховує, що отримані товари оприбутковані та використані ПП «Спортальм»у господарської діяльності, що підтверджується звітом комісіонера №1 по продажу товарів для ТОВ «Терейн», актом здачі приймання робіт (виконаних послуг) №ОУ-0000012, а також реалізацією товару стороннім споживачам з метою отримання прибутку, податкові зобов'язання по взаємовідносинам з якими були відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.
У зв'язку з чим, за результатами взаємовідносин з ТОВ «Терейн»відбулася зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку -ТОВ «Спортальм».
Таким чином, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у січні 2012 року - сума ПДВ - 33695,82 грн.
Постачальник -ТОВ «Терейн» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на 02.01.2012 року, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України ().
Встановлено, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді січня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Терейн» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Таким чином, ПДВ в сумі 33696 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 р., відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
Також слід враховувати, що відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).
Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Отже, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33696 грн., у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.
У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.12 по справі № 2а-5596/12/0170/15 залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко
Аналогично, они не хотят продлевать 10дневный срок уплаты, если 20е число (образно) приходится на выходной
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Чи переноситься термін сплати податків і зборів, в т. ч. у зв'язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій (вихідний, святковий день)?
Відповідь:
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених р. IV ПКУ (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Згідно із п. 49.20 ст. 49 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені ПКУ.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ (п. 57.1 ст. 57 ПКУ).
Отже, термін сплати податків і зборів не переноситься у зв'язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій. Якщо останній день сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, то ПКУ також не передбачено перенесення термінів сплати.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації без урахування перенесення термінів подання звітності у зв'язку з вихідними чи святковими днями.
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
Питання:
Чи переноситься термін сплати податків і зборів, в т. ч. у зв'язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій (вихідний, святковий день)?
Відповідь:
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених р. IV ПКУ (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ);
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Згідно із п. 49.20 ст. 49 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені ПКУ.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ (п. 57.1 ст. 57 ПКУ).
Отже, термін сплати податків і зборів не переноситься у зв'язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій. Якщо останній день сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, то ПКУ також не передбачено перенесення термінів сплати.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації без урахування перенесення термінів подання звітності у зв'язку з вихідними чи святковими днями.
А вот ВАСУ (по срокам уплаты) их ставит на место (в своем решении)
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.02.2013 р.
N К/9991/62001/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Маринчак Н. Є., суддів: Вербицької О. В., Муравйова О. В., при секретарі: Сачко Г. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі N 2а-4051/12/2670 за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ДК "Укргазвидобування НАК "Нафтогаз України") до Державної податкової служби у м. Києві, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків), про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд встановив:
У березні 2012 р. позивач звернувся до суду з повозом до ДПС у м. Києві та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, яка в подальшому реорганізована в Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. N 0004874120; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. N 0004864120; визнання протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків; визнати протиправним і скасувати рішення ДПС у м. Києві N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р., задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПС у м. Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Позивачем було подано клопотання про здійснення заміни Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками СДПІ у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 р. та згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі N 2а-11822/10/2670, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011 р. N 1085/41-20/30019775.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем було подано заперечення N 2/1-454 від 09.12.2011 р., за результатами розгляду заперечень позивача N 2/1-454 від 09.12.2011 р. на акт перевірки податковий орган надіслав на адресу позивача лист N 34875/10/41-255 від 19.12.2011 р., в якому повідомив підприємство про врахування заперечень позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 р. та податковим органом буде здійснено відповідне коригування даних картки особового рахунку позивача.
На підставі зазначеного акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- N 0004874120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 20 % з податку на додану вартість на відповідну суму;
- N 0004864120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 10 % з податку на додану вартість на відповідну суму.
З розрахунків штрафних санкцій, доданих до податкових повідомлень-рішень, вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача за порушення останнім строків сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2011 р.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.08.2011 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 р., в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Платіжним дорученням 31.08.2011 р. N 87 від 30.08.2011 р. позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в спірній сумі.
При цьому, як стверджує податковий орган, згідно розрахунків до податкових повідомлень-рішень граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. - 30.08.2011 р.
Разом з тим, згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.20 статті 49 вказаного Кодексу встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадав на 20.08.2011 р. (вихідний день - субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 р. (понеділок).
У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадає на 01.09.2011 р., а сплата позивачем грошового зобов'язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012 р., тому судами обгрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. становить 30.08.2011 р.
Крім цього, в акті перевірки податковий орган посилається на несплату позивачем узгодженої суми податку на додану вартість у відповідному розмірі згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі N 2а-11822/10/2670, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 р. та відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повністю.
Разом з тим, судами встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011 р. (К/9991/14704/11) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та задоволено клопотання останнього про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі N 2а-11822/10/2670, а отже дію зазначеної постанови було зупинено.
З урахуванням наведеного, судами правильно зазначено, що у податкового органу відсутні правові підстави обліковувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням N 0002092301/2 від 09.09.2005 р. як податковий борг та застосовувати щодо неї заходи погашення податкового боргу.
Спростовуючи твердження податкового органу про нарахування ним штрафних санкцій у зв'язку зі спрямуванням коштів, сплачених позивачем як сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р., в погашення податкового боргу, суди обгрунтовано виходили з наступного.
Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р. у спірній сумі.
Водночас, згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 р. є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. є протиправними.
Окрім цього, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби скаргу N 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. на зазначені податкові повідомлення-рішення.
Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з п. 56.8 ст. 56 наведеного Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
На адресу підприємства 17.01.2012 р. надійшло рішення про продовження строку розгляду первинної скарги N 301/10/25-114 від 13.01.2012 р., згідно з яким податковий орган продовжив строк розгляду скарги позивача від 28.12.2011 р. N 2/1-011/2-8197 по 04.03.2012 р. (включно).
12.03.2012 р. на адресу позивача надійшло рішення податкового органу N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р., яким податкові повідомлення-рішення N 0004874120 та N 0004864120 залишено без змін, а скаргу позивача N 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. - без задоволення.
Однак, абзацом 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 вказаного вище Кодексу встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Враховуючи, що податковий орган рішенням про продовження строку розгляду первинної скарги позивача встановив строк розгляду скарги по 04.03.2012 р. (включно), а рішення N 1055/10/12-114 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 05.03.2012 р., тому суди дійшли обґрунтовано висновку, що податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.
Посилання контролюючого органу на п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України обгрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, встановлених цим Кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 даного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту ч. 1 ст. 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України).
З огляду на викладене, податковим органом не надіслано позивачу вмотивоване рішення за скаргою платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення - рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 05.03.2012 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. не породжують виникнення будь-яких обов'язків у позивача, а тому позовні вимоги, як вірно зазначено судами, про скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Замінити Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 236 - 238 КАС України.
Головуючий
Н. Є. Маринчак
Судді:
О. В. Вербицька
О. В. Муравйов
УХВАЛА
12.02.2013 р.
N К/9991/62001/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Маринчак Н. Є., суддів: Вербицької О. В., Муравйова О. В., при секретарі: Сачко Г. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі N 2а-4051/12/2670 за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ДК "Укргазвидобування НАК "Нафтогаз України") до Державної податкової служби у м. Києві, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків), про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд встановив:
У березні 2012 р. позивач звернувся до суду з повозом до ДПС у м. Києві та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, яка в подальшому реорганізована в Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. N 0004874120; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. N 0004864120; визнання протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків; визнати протиправним і скасувати рішення ДПС у м. Києві N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 р., задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПС у м. Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Позивачем було подано клопотання про здійснення заміни Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками СДПІ у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 р. та згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі N 2а-11822/10/2670, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011 р. N 1085/41-20/30019775.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем було подано заперечення N 2/1-454 від 09.12.2011 р., за результатами розгляду заперечень позивача N 2/1-454 від 09.12.2011 р. на акт перевірки податковий орган надіслав на адресу позивача лист N 34875/10/41-255 від 19.12.2011 р., в якому повідомив підприємство про врахування заперечень позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 р. та податковим органом буде здійснено відповідне коригування даних картки особового рахунку позивача.
На підставі зазначеного акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- N 0004874120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 20 % з податку на додану вартість на відповідну суму;
- N 0004864120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 10 % з податку на додану вартість на відповідну суму.
З розрахунків штрафних санкцій, доданих до податкових повідомлень-рішень, вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача за порушення останнім строків сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2011 р.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.08.2011 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 р., в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Платіжним дорученням 31.08.2011 р. N 87 від 30.08.2011 р. позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в спірній сумі.
При цьому, як стверджує податковий орган, згідно розрахунків до податкових повідомлень-рішень граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. - 30.08.2011 р.
Разом з тим, згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.20 статті 49 вказаного Кодексу встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадав на 20.08.2011 р. (вихідний день - субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 р. (понеділок).
У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадає на 01.09.2011 р., а сплата позивачем грошового зобов'язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012 р., тому судами обгрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. становить 30.08.2011 р.
Крім цього, в акті перевірки податковий орган посилається на несплату позивачем узгодженої суми податку на додану вартість у відповідному розмірі згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі N 2а-11822/10/2670, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 р. та відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повністю.
Разом з тим, судами встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011 р. (К/9991/14704/11) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та задоволено клопотання останнього про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі N 2а-11822/10/2670, а отже дію зазначеної постанови було зупинено.
З урахуванням наведеного, судами правильно зазначено, що у податкового органу відсутні правові підстави обліковувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням N 0002092301/2 від 09.09.2005 р. як податковий борг та застосовувати щодо неї заходи погашення податкового боргу.
Спростовуючи твердження податкового органу про нарахування ним штрафних санкцій у зв'язку зі спрямуванням коштів, сплачених позивачем як сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р., в погашення податкового боргу, суди обгрунтовано виходили з наступного.
Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р. у спірній сумі.
Водночас, згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 р. є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. є протиправними.
Окрім цього, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби скаргу N 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. на зазначені податкові повідомлення-рішення.
Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з п. 56.8 ст. 56 наведеного Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
На адресу підприємства 17.01.2012 р. надійшло рішення про продовження строку розгляду первинної скарги N 301/10/25-114 від 13.01.2012 р., згідно з яким податковий орган продовжив строк розгляду скарги позивача від 28.12.2011 р. N 2/1-011/2-8197 по 04.03.2012 р. (включно).
12.03.2012 р. на адресу позивача надійшло рішення податкового органу N 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р., яким податкові повідомлення-рішення N 0004874120 та N 0004864120 залишено без змін, а скаргу позивача N 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. - без задоволення.
Однак, абзацом 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 вказаного вище Кодексу встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Враховуючи, що податковий орган рішенням про продовження строку розгляду первинної скарги позивача встановив строк розгляду скарги по 04.03.2012 р. (включно), а рішення N 1055/10/12-114 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 05.03.2012 р., тому суди дійшли обґрунтовано висновку, що податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.
Посилання контролюючого органу на п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України обгрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, встановлених цим Кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 даного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту ч. 1 ст. 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України).
З огляду на викладене, податковим органом не надіслано позивачу вмотивоване рішення за скаргою платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення - рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 05.03.2012 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення N 0004864120 від 20.12.2011 р. та N 0004874120 від 20.12.2011 р. не породжують виникнення будь-яких обов'язків у позивача, а тому позовні вимоги, як вірно зазначено судами, про скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Замінити Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 236 - 238 КАС України.
Головуючий
Н. Є. Маринчак
Судді:
О. В. Вербицька
О. В. Муравйов
-
ElenaDEA
- Мудрец
- Повідомлень: 121
- З нами з: 15 січня 2013, 01:01
- Дякував (ла): 25 разів
- Подякували: 1 раз
Помогите кто может!!! В апреле была выписана НН на сумму НДС 12 тыс.грн. и не включена в ЕРНН. Сегодня позвонил покупатель ( он ходил в налоговую и ему сказали, что за апрель наша нн зависла). Что теперь нам делать??? Может есть какой-то выход из этой ситуации? Может ему уточненку подать с Дод.8??? Я в панике(((((
-
Marlboro
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 12590
- З нами з: 17 грудня 2012, 02:08
- Дякував (ла): 252 рази
- Подякували: 4095 разів
Кстати говоря "Решение суда, которое говорит, что они не правы" к сожалению неправомерное, поэтому скорее исключение из общих правил 
Гражданский кодекс не может каким-либо образом регулировать конкретно налоговые отношения.
Гражданский кодекс не может каким-либо образом регулировать конкретно налоговые отношения.
-
Marlboro
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 12590
- З нами з: 17 грудня 2012, 02:08
- Дякував (ла): 252 рази
- Подякували: 4095 разів
По поводу подачи УР с приложением 8 -ElenaDEA писав:Помогите кто может!!! В апреле была выписана НН на сумму НДС 12 тыс.грн. и не включена в ЕРНН. Сегодня позвонил покупатель ( он ходил в налоговую и ему сказали, что за апрель наша нн зависла). Что теперь нам делать??? Может есть какой-то выход из этой ситуации? Может ему уточненку подать с Дод.8??? Я в панике(((((
-
Marlboro
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 12590
- З нами з: 17 грудня 2012, 02:08
- Дякував (ла): 252 рази
- Подякували: 4095 разів
Инспектор ничем не поможет.ElenaDEA писав:В понедельник поеду к инспектору, может можно что-то сделать .....Хотя что, ума не приложу(
Без штрафов только подавать один УР в котором одновременно снимать НН и начислять НК по приложению 8.
Конечно покупателю надо быть готовым к сопротивлению, налоговая ясное дело будет против.
-
6 сентября
- Ученик
- Повідомлень: 5
- З нами з: 06 вересня 2013, 08:06
- Подякували: 4 рази
Гражданский кодекс писан (по определению сроков) с соблюдением Европейской конвенции , которуюMarlboro писав:Кстати говоря "Решение суда, которое говорит, что они не правы" к сожалению неправомерное, поэтому скорее исключение из общих правил
Гражданский кодекс не может каким-либо образом регулировать конкретно налоговые отношения.
гласит, что
Я, конечно, не юрист, но полагаю (размышляю),что если Конвенция в Украине действует, то и положения НКУ не должны ей противоречить. Тем более, что они и не противоречат. В кодексе установлен максимальный срок - 15 календариков. А о продлениях тупо (или умно) умолчали. Но, если правило действует во всей стране, то нафига его дублировать в каждом кодексе - достаточно в Гражданском. Тем более, на налоги особо это не влияет, формальная процедура, что 15, что 16 к.д., какая нахрен разница.Стаття 5
При обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.
Marlboro писав:По поводу подачи УР с приложением 8 -ElenaDEA писав:Помогите кто может!!! В апреле была выписана НН на сумму НДС 12 тыс.грн. и не включена в ЕРНН. Сегодня позвонил покупатель ( он ходил в налоговую и ему сказали, что за апрель наша нн зависла). Что теперь нам делать??? Может есть какой-то выход из этой ситуации? Может ему уточненку подать с Дод.8??? Я в панике(((((
У меня была такая ситуация Наше предприятие - Покупатель Налоговая мирно предложила самим снять НК уточненкой( сумма 50 тис) т к со штрафными санкциями будет еще больше. Мы согласились, сняли, заплатили А в следующем месяце я опять поставила а НК. Потом выбирали год этот НДС. Это был январь 2012 тогда еще нельзя было проверить зарегистрирована НН или нет. Нашему продавцу ничего не было . Только потом когда в след месяце включала в НК попросила его откорректировать реестр
-
Marlboro
- Гигант Мысли
- Повідомлень: 12590
- З нами з: 17 грудня 2012, 02:08
- Дякував (ла): 252 рази
- Подякували: 4095 разів
Ого, с конвенцией мощно получилось, надо эту тему прощупать.
Я исхожу из приоритета установленного статьей 5 НК, а плюс в довесок есть положения самого ГК:
Кроме того, даже для того что-бы говорить о аналогии и/или неопределенности то в НК должен в этой части быть пробел. Например, если бы статья была написана как "протягом 15 днів... а якщо припадає на вихідний то термін переноситься", то можно было бы говорить о внутриотраслевой аналогии (со статьей 49), а если бы внутри НК не было подходящей нормы, то обращались бы к другим отраслям, в частности к гражданскому праву.
Но в нашем случае пробела нет, здесь норма, имхо, императивная и не требует дополнительного регулирования. А по поводу "умолчали" - ну, даже ВСУ оперирует такими понятиями как "" избегая излишнего нормотворчества )) И уж тем более не уверен что к такому (к нормотворчеству) прибегнут низшие инстанции.
Однако с учетом этой конвенции... пока даже не возьмусь судить о том, чему должен быть дан приоритет. Надо подумать ))
Я исхожу из приоритета установленного статьей 5 НК, а плюс в довесок есть положения самого ГК:
Так как наш вопрос вне рамок не/имущественных гражданских отношений, да и есть прямой запрет частью 2, то интересно получается.Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
...
5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
.......
.......
Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством
1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Кроме того, даже для того что-бы говорить о аналогии и/или неопределенности то в НК должен в этой части быть пробел. Например, если бы статья была написана как "протягом 15 днів... а якщо припадає на вихідний то термін переноситься", то можно было бы говорить о внутриотраслевой аналогии (со статьей 49), а если бы внутри НК не было подходящей нормы, то обращались бы к другим отраслям, в частности к гражданскому праву.
Но в нашем случае пробела нет, здесь норма, имхо, императивная и не требует дополнительного регулирования. А по поводу "умолчали" - ну, даже ВСУ оперирует такими понятиями как "" избегая излишнего нормотворчества )) И уж тем более не уверен что к такому (к нормотворчеству) прибегнут низшие инстанции.
Однако с учетом этой конвенции... пока даже не возьмусь судить о том, чему должен быть дан приоритет. Надо подумать ))