#hunter#
Marlboro писав:Таратута писав:Я с вами вполне согласен, но что бы суд принял правильное решение в нашу пользу необходимо составить правильно заявление, а в нем необходимо все четко по полочкам разложить и объяснить.
Ну тогда давайте свои примеры судебной практики, тогда и обсудим дальше.
Тема и так в тупик заходит.
1) По поводу доказательной базы в суде (обязана ли налоговая доказывать документально свою правоту в случае «якобы неуплаты» НДФЛ)
Заново изучая решения ВАСУ по поводу доказательной базы в спорах с налоговыми органами нашел вот такое, на мой взгляд очень интересное для нашей темы, решение. Правда решение то свежее, но начало оспаривания происходило еще до принятия ПКУ, однако многие пункты тогда действующего "Закона 281 Про порядок погашення......" полностью перешли в нормы ПКУ.
___________________________________________________________________________________________________________________________________
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/33595/11
........................................
........................................
Для визначення податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб, яке має сплатити податковий агент,
необхідними елементами є:
встановлення осіб, по відношенню до яких позивач є податковим агентом, суми виплаченого доходу і період, в який цей дохід виплачувався, ставку податку по відношенні до кожного з фізичних осіб, на користь яких здійснювалась виплата доходу, наявність законних підстав для звільнення від оподаткування доходом з фізичних осіб (сплата ринкового збору, єдиного податку тощо), зменшення суми податку на суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судами встановлено, що податковий орган визначив позивачу як податковому агенту податкове зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб без жодного документального підтвердження та з'ясування усіх елементів зазначеного податку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.
___________________________________________________________________________________________________________________________________
А вот еще раз сама статья 71 КАСУ:
Стаття 71. Обов'язок доказування
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вывод: в акте проверки налоговая служба обязана указать, по отношению к кому физическому лицу единонолжник (по их мнению) выступил налоговым агентом и не уплатил НДФЛ. То есть без точного установления такого физического лица, а также без документального доказательства (расписки, акты, договора, свидетельские показания) такой самой выплаты физлицу, выводы проверяющего являются взятыми "с потолка" и Высшим АдминСудом не принимаются как доказательный факт.
2) Хранение копии свидетельства о регистрации поставщика/продавца товара- флп, для «доказательства» не обязательности уплаты за него НДФЛ (доказательства закупки товара не у частного физ.лица), и еще раз о приобретении статуса «налогового агента».
Как писали мои оппоненты, очень часто, налоговая служба требует для доказательства закупки товара не у частного физ.лица а у ФЛП (что бы мы не обязаны были уплатить НДФЛ) предоставить копию Свидетельства о госрегистрации контрагента, то есть получаем что мы обязаны (по мнению налоговиков) хранить такие свидетельства. Но лично я считаю это требование не законным, основываясь на том, что иметь/хранить свидетельства контрагентов физических лиц предпринимателей (для не уплаты НДФЛ) возложена только на ФЛП на общей системе налогообложения:
Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від
провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування
177.8. Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення
нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які
нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
а единственная статья ПКУ, конкретно касающаяся уплаты НДФЛ предпринимателем на едином налоге, никаких указаний на предмет хранения свидетельств о госрегистрации контрагента флп не дает (хотя и не указывает порядок/случаи не уплаты):
297.3. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Внимательно изучив ст.297.3 ПКУ видно, что «функции налогового агента» для предпринимателя-единоналожника возникают только в случае выплаты дохода, который должен облагаться налогом НДФЛ. А доходом, облагаемым НДФЛ, не считается доход полученный физ.лицом предпринимателем от своей деятельности. То есть, то что мы «платим» поставщику физ.лицу предпринимателю априори не облагается НДФЛ, и соответственно, мы ну ни как не являемся в этом случае налоговым агентом. То есть, если мы закупаем товар у другого ФЛП, что бы не уплачивать НДФЛ мы конечно должны удостовериться что это реально зарегистрированный ФЛП (например попросив его показать свидетельство о регистрации), но вот о том, что мы обязаны в последующем хранить такую копию свидетельства или предоставлять ее при проверке -нигде в ПКУ об этом не говорится.
А самым лучшим вариантом, считаю, в объяснениях для налоговиков (если попросят) указывать, что товар закупался например на рынке «7й километр г.Одесса» у Юр.лица на ЕН 4гр, но данные по этому продавцу не сохранились и я их не помню, т.к. это не требуется законодательно, но перед закупкой я удостоверился что этот продавец является Юр.лицом- я попросил его показать копию свид. о регистрации. И как мы уже видели в нескольких решениях ВАСУ, суд признает, что ФЛП на ЕН 2грн не обязан ничего вести, не обязан хранить никакие документы (акты, договора, расходные/приходные накладные, чеки, квитанции, свидетельства контрагентов и т.д.), кроме книги учета дохода, и все остальные требования налоговиков не законны.
Но опять же, необходимо найти решение ВАСУ именно по данному конкретному случаю, так как у налоговиков всегда свое видение «таких моментов», и судиться налоговая будет до последнего. А найти такое свежее решение, честно говоря, будет очень трудно, т.к. ПКУ действует только 2года, а спорные дела проходят все инстанции до ВАСУ порядка 2-4года (но бывает и быстрее), и соответсвенно 90% принимаемых решений ВАСУ касаются дел, по которым еще не действовал теперешний ПКУ.
