ДАВАЙТЕ познакомимся!

[Ninok]

а я сина народила на 5 курсі, коли йому було 2,5 - пішла працювати в центр зайнятості. в 2001 народила близнючок. в декреті була три роки - не могла залишити дітей на маму, їй би було дуже важко.коли хотіла виходити на роботу - начальник сказала , що у нас діти не хворіють(тобто забудь про лікарняні). Я оформила ще на рік декрет і почала шукати роботу спокійнішу. працювала вдома , п-во займалось гуртовою торгівлею, потім ще мені підвернулися люди які мали ФОПів, роздрібна торгівля. працювала по півдня .з ними я вже 6 років, стільки всього пережили. і торгівля книжками , і кафе, і 11 підприємців. а зараз ніби тільки дві ЮО+4 ФОП - а часу немає зовсім. І розумію, що все проходить повз мене. і це при тому, що я намагаюся проводиит з дітьми багато часу, ми їздимо на вихідні на день в інші міста УКраїни, завжди відвідуємо різні цікаві заходи, але останніх шість місяців - це катастрофа! і я намагаюся йти до дому в 6, поки добираєшся до дому - вже 7, але бувають моменти, коли все треба зробити на вчора. останніх два тижні раніше 8 -8-30 до хати не приходила. сьогодні всі квитанції поприходили, пішла раніше. приходжу додму в шостій, дзвоню в домофон, мацьопа питає хто, кажу я, а вона так здивовано мама???? так скоро???? і що я роблю? і заради чого???

Блин,меня так это тронуло,мне 23 я лишь первый год в бухгалтерии, с молодым человеком деток не спешим ещё заводить, вечные проблемы с работой и жильём торопиться не позволяют...но чем больше я читаю эту ветку тем больше понимаю,что покой с такой профессией нам будет только сниться.....НО ничего,справимся))) #curtsey#

[glavbux]

А я ще умудрилась здати збиткову декларацію. То маю , що слухати від інспектора цілий день. Танком давлять давлять, шантажують, У мене таке враження , що їх навчає якийсь психолог, давити цих нещасних людей. погрожували всім чим могли, але я не здалася, уявляю, що буде попереду.Ото включать всю артилерію. буде мені непереливки. Надіюсь не буду , як та лощадь в анекдоті.

Аналогично. Теперь сижу и морально готовлюсь к разговору с инспектором, зам. начальника налоговой и иже с ними. Ну почему даже после сдачи отчета невозможно расслабиться?... Все время как на войне, а так хочется просто жить!#g_cray2#

[buhgalter Tanya]

А у мене моє котиння вже велике. І через цю роботу, я не можу приділити їй уваги. Вона часом стоїть у мене за спиною, коли я працюю за комп'ютером, і розказує таким захопленим і радісним голосом про свої досягнення і пригоди за день, а я через цю роботу її не чую . Вона коли зрозуміє, що я її не чую , починаяє плакати і каже:"Мама, ти мене не слухаєш , тобі не цікаве моє життя." І біжить у свою кімнату.

У меня тоже так бывает, дочка часто обижается, но понимает-мама зарабатывает деньги. Ей и годика не было как я вышла на работу, она уже привыкла, что беру "бумажки" домой. А еще я ее занимаю, говорю помоги мне пожалуйста, даю какой-то бланк, калькулятор, а она пишет, считает и я ей даю понять, что без нее я бы никак не справилась. Когда заканчиваем занимаюсь с ней ее любимым делом-лепкой. Вот так-вот.

[оляля]

а я сина народила на 5 курсі, коли йому було 2,5 - пішла працювати в центр зайнятості. в 2001 народила близнючок. в декреті була три роки - не могла залишити дітей на маму, їй би було дуже важко.коли хотіла виходити на роботу - начальник сказала , що у нас діти не хворіють(тобто забудь про лікарняні). Я оформила ще на рік декрет і почала шукати роботу спокійнішу. працювала вдома , п-во займалось гуртовою торгівлею, потім ще мені підвернулися люди які мали ФОПів, роздрібна торгівля. працювала по півдня .з ними я вже 6 років, стільки всього пережили. і торгівля книжками , і кафе, і 11 підприємців. а зараз ніби тільки дві ЮО+4 ФОП - а часу немає зовсім. І розумію, що все проходить повз мене. і це при тому, що я намагаюся проводиит з дітьми багато часу, ми їздимо на вихідні на день в інші міста УКраїни, завжди відвідуємо різні цікаві заходи, але останніх шість місяців - це катастрофа! і я намагаюся йти до дому в 6, поки добираєшся до дому - вже 7, але бувають моменти, коли все треба зробити на вчора. останніх два тижні раніше 8 -8-30 до хати не приходила. сьогодні всі квитанції поприходили, пішла раніше. приходжу додму в шостій, дзвоню в домофон, мацьопа питає хто, кажу я, а вона так здивовано мама???? так скоро???? і що я роблю? і заради чого???

Блин,меня так это тронуло,мне 23 я лишь первый год в бухгалтерии, с молодым человеком деток не спешим ещё заводить, вечные проблемы с работой и жильём торопиться не позволяют...но чем больше я читаю эту ветку тем больше понимаю,что покой с такой профессией нам будет только сниться.....НО ничего,справимся))) #curtsey#

знаєте, зараз є тенденція народжувати пізніше. я сина народила у 21, дівчат у 27. ніби рано перше(по теперішніх мірках), але я не шкодую. нам було дуже важко, це був 95 рік, мої ровесник зрозуміють що це таке: розпад союзу, всі у відпустках за свій рахунок, на роботу влаштуватись неможливо, бо її нема. Я була на 5 курсі, чоловік- - на 4. навіть загадувтаи не хочеться.при тому щ оя вчилаьс на стаціонарі, я годувала сина грудьми до 9,5 місяців. чого це мені коштувало - один Бог знає.підйом в шостій, годування, цідження, на пару, в 12 - до бабусі - цідитися, сама знов на пари, а бабція везла молоко синові. приліталала знов годування, навічання, 12 година останнє годування. втомлена була неймовірно.але коли дитя до тебе тягнеться і обнімає тебе - вся втома зникає. чоловікові, коли він ще вчився, запропонували роботу у ки вській фірмі, ми дуже багато над цим думали, але погодились.він приїзджав додому раз на місяць, жив у гуртожитку, але потім усе налагодилось. він у мене геодезист, тому робота однозначно з відрядженнями, де б не працював. зараз він високоокласнйи спеціаліст. і мене теж влаштували в центр зайнятості, теж заробила ім"я і пішла в декрет. правильно тут говорять: сім"я найважливіше. і я вже бачу що я як отой безсмертний поні. але не знаю, чи ще довго витримаю в такому режимі

[Альона1]

ОЛЯЛЯ, я родила в 20 і це теж був 95 рік. Я навіть і згадувати не хочу. Крупа, мука, гречка по дефіциту, Хліб і то самі пекли.

[оляля]

у формі анекдоту: говорю з сином, щось згадали про ті часи, кажу йому: знаєш, я тоді отримувла на тебе допомогу 5 грн.20 коп, 20 коп. забирала поштарка за те що принесла гроші. Він мене питає: 5,2 на день? , ні кажу, на місяць! Пауза, дооовга. а потім питання, а як ви жили. тут уже у мене була пауза. теж дооовга.

[Helen_Marlen]

ОЛЯЛЯ, я родила в 20 і це теж був 95 рік. Я навіть і згадувати не хочу. Крупа, мука, гречка по дефіциту, Хліб і то самі пекли.

А я первого родила в 30, был 2005 год, мы получается ровесники. Не знаю, как в Америке, у них видимо карьеру делают, а у нас потому и рожать стали после 30-ти многие моего возраста, потому что рожали во второй половине 90-х только самые-самые отважные!!!

[Альона1]

у формі анекдоту: говорю з сином, щось згадали про ті часи, кажу йому: знаєш, я тоді отримувла на тебе допомогу 5 грн.20 коп, 20 коп. забирала поштарка за те що принесла гроші. Він мене питає: 5,2 на день? , ні кажу, на місяць! Пауза, дооовга. а потім питання, а як ви жили. тут уже у мене була пауза. теж дооовга.

А я взагалі і не оформляля тих 5грн. 20 коп.. Тато казав дитино, я тобі і так їх дам тільки нікуди не ходи і не стій у чергах за довідками. Дякуючи йому , я просиділа з дитиною три роки в декреті від дзвінка до дзвінка. Він умене правильний . Каже:"Дитину має виховувати мама, а не садочки, вихователі чи няні, а бабуся тільки так на підмогу.

[LyudMila76]

Дівчата, а ну бистренько в Стіну плача, а то з нами ніхто й знайомиться не буде, ну я думаю Ви зрозуміли, що це жарт#blum#

[оляля]

ой, кохані, щось у нас останнім часом майже всі теми - як стіна плачу.