Для души

Розмови на різні теми
romanenko
Оракул
Оракул
Повідомлень: 266
З нами з: 18 травня 2012, 06:31
Дякував (ла): 694 рази
Подякували: 462 рази

Повідомлення romanenko »

СОЛА МОНОВА поэзия
Отпусти меня, отпусти!
Не нужна я тебе, довольно,
Что ты думаешь, мне не больно,
На Голгофу сей крест нести?
Отпусти меня, отпусти!

Ты хорош, ты и так хорош!
Мое имя в трофейных списках -
Это прихоть , ты на капризных
Зацелованных чад похож!
Отпусти меня, не тревожь!

Отпусти меня, успокой!
Пусть люблю я тебя, к чему же
Продолжение - ты мне нужен,
Но не суженный, и не мой…
Отпусти меня, успокой!

Отпусти меня, позабудь!
Я живая, я - плоть от плоти.
Я сама заплачу пилоту,
Чтоб умчал меня в дальний путь.
Отпусти меня, позабудь!

Отпусти меня, ну и пусть,
Ты игрушку отдать не хочешь…
Станешь счастлив – напишешь строчку
А не станешь –

назад вернусь.

Отпусти меня, я боюсь…

Аватар користувача
Ин
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 5224
З нами з: 10 жовтня 2011, 04:48
Дякував (ла): 5116 разів
Подякували: 17318 разів

Повідомлення Ин »

До людини звернувся ангел:
- Хочеш, я покажу тобі твоє життя?
- Хочу, - сказав чоловік.
Ангел підняв його над землею і чоловік побачив усе своє життя ... і дві пари слідів, що йдуть поруч.
- Хто це поруч зі мною?
- Це я, супроводжую тебе все твоє життя.
- А чому іноді видно одну пара слідів?
- Це найважчі періоди твого життя ... - говорить ангел.
- І що ж, ти кинув мене в найважчі хвилини?- обурено запитав чоловік.
- Ні, я ніс тебе на руках!

romanenko
Оракул
Оракул
Повідомлень: 266
З нами з: 18 травня 2012, 06:31
Дякував (ла): 694 рази
Подякували: 462 рази

Повідомлення romanenko »

Стихотворение про сову.

Ног у совы две,
Грудь у неё одна,
Рук у совы нет,
А попа почти не видна.

Есть у совы голова,
К ней прикреплён клюв,
Ушей у совы два,
Поэтому чуткий слух.

Сзади у сов хвост,
Слева одно крыло,
Справа ещё одно.
У сов маленький рост.

Есть у совы спина,
Часто бывает живот,
Есть у совы слюна
(если залезть ей в рот).

Перья у сов есть,
Шерсти у них нет.
Сова — это просто жесть,
А я офигенный поэт.

romanenko
Оракул
Оракул
Повідомлень: 266
З нами з: 18 травня 2012, 06:31
Дякував (ла): 694 рази
Подякували: 462 рази

Повідомлення romanenko »

Годы проходят — а мы и не жили: Мало смеялись, мало любили. Видели мало, чуть больше читали, И отчего-то так сильно устали. Мы торопились, но время теряли; К счастью стремились, но много страдали. Правду искали, в себе сомневаясь; Праздника ждали, тоске отдаваясь. Часто мы были собой недовольны: То возносились, то падали больно. Многого слишком мы в жизни боялись, Редко судьбе мы своей доверялись. Нам всё хотелось понять и освоить, Всё полюбовно и мудро устроить. Годы проходят — а мы и не жили: Мало смеялись, мало любили.

Любослава
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 6691
З нами з: 16 лютого 2011, 01:48
Дякував (ла): 11443 рази
Подякували: 8955 разів

Повідомлення Любослава »


Если пусто в душе -
значит, время сменить маршрут.
запиши в голове разборчиво,
без чернил:
если любят тебя
— обязательно подождут,
если счастье придет
— значит ты его заслужил.

сколько ни было б лет
— душою будь молодым,
и не думай, когда
и где будет твой финал.
не любя́щих тебя
— спокойно отдай другим.
отраженье ищи в душе,
а не у зеркал.

если дом опустел
— не бойся покинуть дом.
если город не тот
— решайся и двигай прочь!
если ленишься ты
— все дастся с трудом,
и никто и ничем
не сможет тебе помочь.

если враг у тебя
— врагу пожелай добра.
к каждой мелочи в жизни
всегда будь открыт и рад.
если просят уйти
— то значит тебе пора,
и не смей никогда
с укором смотреть назад.

и не бойся искать
— такие свое найдут!
и не бойся терять
на это ни лет, ни сил!

если любят тебя
— обязательно подождут,
если счастье придет -
то, значит, ты заслужил.

Ах Астахова

Аватар користувача
Natalenna
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 3251
З нами з: 17 лютого 2014, 14:30
Дякував (ла): 3872 рази
Подякували: 3194 рази

Повідомлення Natalenna »

Василь СИМОНЕНКО

ТИША І ГРІМ


Средь этой пошлости таинственной,
Скажи, что делать мне с тобой:
Недостижимой и единственной,
Как вечер дымно-голубой?
А.Блок


.....
VI

Ображайся на мене як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю —
Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю.

Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання — у нас віки.
Все віддав би, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.

Влийся сонцем у щиру мову,
У думок моїх течію —
Я люблю твої губи, і брови,
І поставу, і вроду твою.

Ображайся на мене як хочеш,
І презирством убий мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

......
Наше життя встелене граблями (с) Із творів ЗНО
Бухгалтерський облік - це мистецтво

Аватар користувача
Natalenna
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 3251
З нами з: 17 лютого 2014, 14:30
Дякував (ла): 3872 рази
Подякували: 3194 рази

Повідомлення Natalenna »

Оксана Пахльовська

* * *

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.

А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.

Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов - як дзвін старих балад -
гірка і відчайдушна.

З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.

Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім - жінку.
Наше життя встелене граблями (с) Із творів ЗНО
Бухгалтерський облік - це мистецтво

Аватар користувача
Natalenna
Светоч Мысли
Светоч Мысли
Повідомлень: 3251
З нами з: 17 лютого 2014, 14:30
Дякував (ла): 3872 рази
Подякували: 3194 рази

Повідомлення Natalenna »

* * *

Україно, п’ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

26.12.1961
Василь Симоненко
Наше життя встелене граблями (с) Із творів ЗНО
Бухгалтерський облік - це мистецтво

Kalinda
Высший разум
Высший разум
Повідомлень: 991
З нами з: 10 липня 2013, 12:56
Дякував (ла): 621 раз
Подякували: 710 разів

Повідомлення Kalinda »

Ты сшей одежду для души, ведь ей неловко…
Её знакомые давно форсят в обновках,
На ком-то шаль из равнодушия с камнями,
На ком-то злоба и двуличие с шипами.
А кто-то платье сшил вечернее из лести,
Кому-то нравится носить наряд из мести,
А ты одета в простоту и состраданье…
Они не в моде и остались без вниманья.
Ты в детстве платье из доверия любила.
Твоя душа его с годами износила,
Оно теперь трещит по швам и стало тесно,
Но зло и зависть для души не интересны…
Зачем пытаться не свою носить одежду?
Взамен сомнениям примерь к душе надежду.
Наряд из сплетен, как костюм для маскарада,
Фальшивых масок на душе совсем не надо…
Пусть лучше совесть, чем пустые обещанья,
Пусть лучше платье из любви и пониманья,
Чем мини-юбка, что из выгоды пошита…
А лучше душу оставляй совсем открытой.
Души наряд ты не спеши менять по моде.
Чужой совет по стилю вряд ли ей подходит...
Наряды душу, без сомненья, украшают.
Но без души одежда роли не играет…
© Ирина Самарина-Лабиринт

Аватар користувача
Ин
Акула НКУ
Акула НКУ
Повідомлень: 5224
З нами з: 10 жовтня 2011, 04:48
Дякував (ла): 5116 разів
Подякували: 17318 разів

Повідомлення Ин »

Мне перья дергали из крыл.
А я – летала!
Пытались воздух перекрыть,
А я – дышала!
Меня пугали – не люби.
А я любила!
Пытались памяти лишить.
Я – не забыла!
Мне говорили, боль сильна.
А я – терпела!
Не смей врагов своих жалеть!
А я – жалела…
Меня опять сбивали с ног.
Но я вставала.
Мне говорили: не найдешь!
Но я искала…
Твердили все: и не мечтай!
А я мечтала…
И эту жизнь я ни на что б
Не променяла!

Відповісти

Повернутись до “Розмови про різне”