Ваши любимые стихотворения.....

[Альона1]

О, Боже милий, де ж тi сни?

О, Боже милий, де ж ті сни?

Зірки не сплять і я із ними....

Світанки п'яні у весни...

Я хочу бачити живими


Ті думи - думоньки мої,

Що мов голубки сизокрилі

Полинули у ті краї,

Що серденьку моєму милі.


У серці — жар, вогненний квіт,

Що не одного обігріє.

Палає жар на всенький світ,

А серце про кохання мріє...


© Copyright: Вера Кухарук
Раздел: лирика философская
Свидетельство о публикации № 9668

[Альона1]

Господи, прости йому гріхи



В пОдруги в дворі людей багато,
На порозі складено вінки...
Б’ється у сльозах, як пташка, мати –
Аж трясуться від плачу шибки.

Ми пройшли з донькою через натовп –
Люди схвально закивали вслід,
Бо для неї - він і зараз тато,
Хоч й не жив із нами стільки літ.

У веранді височіє віко,
Піп виводить завчений мотив...
Він колись моїм був чоловіком
І до божевілля нас любив.

Ну а потім... Що вже було потім...
Й пОдрузі я не бажала зла...
Душу рятувала у роботі
І любов для рідних берегла.


Ми пройшли з донькою до світлиці –
Привітались мовчки з ним, без слів...
ПОдруга, кремезна молодиця,
Зиркнула ревниво із – під брів.


Його клали в свіжу домовину -
Трясся з горя й від ридання дім!..
Я за руку підвела дитину
З батьком попрощатися своїм...

Він лежав здивований, красивий,
Промінь сонця цілував щоку...
Його ж батько, згорблений і сивий,
На колінах квилив у кутку...

Раптом труби почали кричати –
Підійшли сумні чоловіки
І понесли молодого з хати
У той світ, у Вічність, у віки...

Його мати рада була б вмерти!
На шматки кремсала білий світ!..
Ми ж з донькою плакали відверто
Й поглядом прощалися услід.

Навіть клени горбилися з горя,
Й березень жбурляв у очі сніг...
І пішла процесія нагору
Сотнею в воді промоклих ніг...

Я давно йому усе простила,
Бо життя – незвідані шляхи...
Боже Правий! В тобі - мудрість й сила,
Тож і Ти прости йому гріхи...

Автор: Людмила Юферова

[Альона1]

И каждое мгновение цените

Какие звёзды в небесах зажглись!
Лучи их ткут серебряные нити -
Любуйтесь и любите эту жизнь,
И каждое мгновение цените!

Под лунным светом оживает снег
В последних вспышках красного заката…
Мир совершенен, вечен его бег,
Но наша жизнь пороками богата.

Когда померкнут жизни зеркала,
Свечи погаснет пламя в изголовье,
Мы осознаем истины слова:
Лечиться надо светом и любовью.

Пока не позвала седая высь,
Где все равны, где с Вечностью все квиты!
Живите с Богом и любите жизнь,
И каждое мгновение цените!

Автор: Людмила Юферова

[Альона1]

Про себе

Цвіли на небі зоряні сади…
Моя душа сіяла- срібна зірка
Побачив Бог її й сказав: “Іди !
На землю йди, де боляче і гірко.

Ти є неспокій, сила, слово, рух,
Яскравий спалах сонця у граніті
І вічний пошук, і бентежний дух,
Кипи й гори- не маєш права тліти!”

І впала зірка у колючий сніг,
І вітер долі гонить її світом,
Кидає втому й труднощі до ніг
Холодним градом і гарячим житом.

Я там, де тяжко, де біда і біль,
Де темні смуги куряву зривають,
А іспити життєві звідусіль
На міцність дух і тіло вивіряють.

І кожен ранок так собі кажу:
Ти сильна й мужня, мудра й працьовита,
І навіть коли ступиш за межу,
То й там для інших ти повинна жити.

І кожен день- спочатку й дотепер-
Я істину цю мушу пам’ятати.
О мій неспокій, вічний Агасфер,
У боротьбі життя, а значить, свято.

Це все про мене й про моє життя...
А мріялось про тихий рай з тобою...
Я йду і йду- немає вороття,
І кожен ранок- як сигнал”до бою.”

Автор: Людмила Юферова

[Аря]

Кроха сын к отцу пришел, И спросила кроха: - Что такое бухучет? Бухгалтером быть плохо?
Кроха сын к отцу пришел,
И спросила кроха:
- Что такое бухучет?
Бухгалтером быть плохо?

Рассмеялся тут отец, посмотрел на сына:
- Бухгалтерия, сынок - сложная машина

[оляля]

Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает -
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет, и как снежинка тает.

[оляля]

Много зим, много лет я искала ответ,
И откуда же СЧАСТЬЕ берётся ?
Мир пройдя до конца, я нашла Мудреца,
Может, в этом хоть он разберётся ?!...

Улыбнулся Мудрец, протянул мне ларец -
Открывай поскорей, не пугайся.
Я открыла его, в нём лишь слово одно,
Только слово одно - УЛЫБАЙСЯ !

Улыбайся Весне, улыбайся во Сне,
Ясным днём и дождливым ненастьем,
Улыбайся Друзьям, улыбайся Врагам -
Это всё, что нам нужно для Счастья !

Помню я мудреца, и улыбку с лица
С этих пор никуда не пускаю,
Хоть и прост сей секрет, но уже много лет
Вместе с ним я по жизни ступаю !

И Печаль , и Беда отошли в Никуда,
Не по силам с Улыбкой тягаться,
Этот славный совет в моей жизни , как свет -
Быть счастливым - уметь Улыбаться !

Улыбаться Весне, улыбаться во Сне,
Ясным днем и дождливым ненастьем,
Улыбаться Друзьям, улыбаться Врагам -
Это Всё, что Нам нужно для Счастья !

[Аря]

[Аря]

Я пришел к мудрецу и спросил у него:

"Что такое любовь?" Он сказал:"Ничего!"

Но я знаю,написано множество книг:

Вечность - пишут одни,а другие,что миг.

То опалит огнем,то расплавит как снег,

Что такое любовь? "Это все человек!"

И тогда я взглянул ему прямо в лицо,

Как тебя мне понять? "Ничего или все?"

Он сказал улыбнувшись:"Ты сам дал ответ"!

"Ничего или все - середины здесь нет!"


Омар Хайям

[Вероніка]

Давно простилась с нами юность,
А мне все кажется - вчера
Ночей задумчивую мудрость
Мы видим в зеркале с утра.

Но сердце знать покой не хочет,
Не верит, что наступит срок.
Вторая молодость приходит
К тому, кто первую сберег.

Года, как птицы, пролетели
И не оставили следа.
Как мы любить и жить хотели!
Мы были молоды всегда!
И все ж, в душе огонь не гаснет
И нет в ней холода зимы.
Я верю: будет жизнь прекрасней
Из-за того, что жили мы.

В седом тумане скрылась юность,
Но сердце прошлым дорожит.
Оно хранит мечту и мудрость,
Любви чудесный свет хранит.

Нам счастье снова улыбнется,
Подарит дней счастливых впрок.
Вторая молодость вернется
К тому, кто первую сберег!