= КНИГА ПАМ'ЯТІ (Ніхто не забутий, ніщо не забуте!) =

оляля

Життя та смерть – вони такі близькі між собою. Де істина, а де брехня з часом дізнаємось з тобою. Ніхто не знав яким останній крок буде, Коли у Бабин Яр ішли на смерть невинні люди. Фашисти їм сказали, що до щастя вони йдуть, І брати цінні речі заставляли, Насправді ж у безодню вів цей темний путь, Їх потім так безжально розстріляли. Ми будем пам’ятать лиху годину. В очах лиш страх, на серці жах, Як уявляю цю картину. Там не жаліли ні старого, ні дитину, Людей вели, на вірну смерть вели, І намагалась врятувати мати немовля. Від тих подій, що в Бабинім Яру були Здригнулась аж до неба вся Земля! 29 вересня 2012 року вшановуэмо пам"ять жертв Бабиного Яру......

Irina-3011

ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ!
Зображення

IN_NOCHKA

офигевшая писав:
оляля писав:є моменти у нашому житті, які нам не можна забувати. Давайте перейменуємо цю тему у книгу пам"яті, наприклад , щоб пам"ятати.
Завтра виповнюється 26 років з дня Чорнобильської трагедії. масштаби цієї трагедії оцінити важко, уявіть людей, які виїхали назавжди з рідних місць, уявіть діток, які стали хворими , уявіть тисячі поламаних життів.
..

Не впізнаю - ні зблизька, ні здаля.Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?Тепер тут зона, а була земля...Тут був чорнозем, а тепер - Чорнобиль.Тут все - було. Який минулий час!З яких похмурих неземних граматик?Чи тут вже апокаліпсис почавсь?Чи знов пройшли тут гунни і сармати?Все хоче народитися і жить.І розцвісти. І збутись. І любити.І вільний кінь вздовж берега біжить,Не знаючи, що він уже убитий. О.Пахльовська
Во время Чернобыльского взрыва я работала в Энергосетьпроекте и наши специалисты выезжали для планирования обходных ЛЭП, это были изыскатели, они топтались по полям непосредственно со своими линейками. Без особой защиты, в жару....Их не считали героями и ликвидаторами, но они все умерли!!!!! У каждого облучение "включило" какую-то болезнь и они все "сгорели" очень быстро...... Я с ними по работе не общалась, но помню всех...... А начальство, получившее статус "ликвидаторов" потом, на защищенных автобусах, в одноразовых защитных средствах прокатилось. Живы до сих пор. Их я тоже помню, но совсем по другому!!!!!

Працювала і я з одним таким "ліквідатором". Наше підприємство ніяк не було пов"язано з Чорнобилем, але виготовляли різні прилади в основному для геологів. Під час Чорнобилю якісь співробітники цього підприємства їздили туди. Хто на момент інцинденту (1990-1991р був живий, хворий і т.і. не знаю), а це час хронічної не виплати з/плати. І от на підприємство привезли з/плату. Біля каси стоїть дика черга - хто встиг той взяв з/плату, хто ні той....
І от іде цей "чорнобилець", і намагається крізь стіну цих тьоток прорватися мов я пільговик. Так ті що стояли поближче до нього в доступних висловав пояснили йому який він "пільговик" і де він насправді був під час Чорнобилю, і як він став "пільговиком". Так тоді він заткнувся. Але ж посвідчення не здав. І так до цих пір на одного пільговика стало більше.

оляля

сьогодні день визволення Києва. Вразила стаття: http://news.tochka.net/ua/77313-den-osv ... prazdnika/

IN_NOCHKA

оляля писав:сьогодні день визволення Києва. Вразила стаття: http://news.tochka.net/ua/77313-den-osv ... prazdnika/

Для тих хто не знає. Київ розташований на 2х берігах Дніпра. Правий на якому знаходились німці це історична частина міста - це холми. А ліва з якої наступала Червона армія це рівнина. В Дніпрі дуже багато омутів, навіть не коло беріга а десь всередині річки. Їх просто не видно. ТОму ніхто не наважується його перепливати.
Я коли свого другого чоловіка привела на майданчик біля ВР, там є місце можна подивитись на лівий берег, він як-то кажуть ох..л від побаченого. Я йому каже що з цієї рівнини червона армія намагалась штурмом взяти місто. Він мені каже"Тут можна бути косооким стрільцем всеодно влучиш в кожного хто перепливає річку",
Як би не димка на горизонті ми напевно побачилиб Бориспіль, а він на хвилинку за 30 км від Києва

Петровна

IrinkaSvetl, спасибо большое за ссылку на сайт "Подвиг народа"!!! Очень много узнала о своем покойном дедушке, которого в 22 года представляли к званию "Героя Советсткого Союза", а наградили "Орденом Славы ІІ степени". Папа мне все время говорит: "Ты должна гордиться своим дедом!", двоюродная сестра и тетка рыдали. Просто деда нет среди нас уже больше 30 лет и многого мы не знали.
СПАСИБО!!!#handshake

RYZYK

Сегодня -день освобождения всей Украины, день освобождения Киева - 6 ноября , к октябрьским праздникам спешили. Киев не "брали" напрямую через Днепр, Советские войска обошли Киев(Букринский плацдарм был отвлекающим, а Лютежский в Ново-Петривцах (там сейчас дача Януковича) - основным и входили через проспект Победы (бывший Брест-Литовский) с запада. Киевлянам (тем кто пережил оккупацию)досталось и от захватчиков,а потом еще и от своих - за то, что были под врагом. До воины в Киеве было 900.000человек, после освобождения в Городе осталось 200.000. Моя покойная свекровь пережила и оккупацию, и угон в Германию. Точто она рассказывала - это страшно: вначале НКВД взрывало Город вместе с жителями,а потом фашисты расстреливали по 100 горожан за каждого убитого партизанами немца(за собаку - немецкую овчарку - могли расстрелять 50 человек).

оляля

Голодомор
Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка…
А це ж було… І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села…
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела…
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати…
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!
Вічная пам"ять....

Королева в пальто

Національна акція "Запали свічку пам*яті" .

В 16-00 зажгла свечку . Как полагается , на подоконнике . В половине пятого выходила за сигаретами - посмотрела специально . В 2-х стоквартирных домах (моем и соседнем) в окнах 3 (ТРИ) свечки итого включая мою . Огорчилась .

nachfin

Королева в пальто писав: В 2-х стоквартирных домах (моем и соседнем) в окнах 3 (ТРИ) свечки итого включая мою . Огорчилась .

Не думаю, что это так удивительно. Мероприятие от Филарета и Ющенко не может найти отклика в сердцах многих граждан Украины.
Летом 2007го, находясь по делу в Харькове, сидел на привокзальной площади (у ж/д), рядом на лавочке сидела старая, но еще довольно бодрая армянка, читала газету и ОЧЕНЬ СИЛЬНО ВОЗМУЩАЛАСЬ. В газете писали о геноциде украинского народа через голодомор.
Она мне сказала, что сама историк. Рассказала как голодно было на Кавказе, в Украине, в средней полосе России. А возмущалась тем, что горе многих народов люди у власти стали использовать в своих целях.
И я поверил ей, а не тому, что писали в газете...
Я это могу сравнить только с тем как ходить по похоронам с целью наесться на поминках.
Разумеется, я сочуствую родным и близким всех умерших от голода в те года, но не только украинцам, а ВСЕМ. Православным, католикам, мусульманам. Всем народам бывшего Советского Союза.