+100000!!!!koty писав:Лапушка, спасибо огроменное
там у Вас на фото бюст останнього кошового отамана Запорізької січі Петра Калнишевського. У нього вражаюча біографія:
От що означає "козацьке здоров"я". 10 років в одиночній камері ( я десь читала, що це була фактично яма, в яку йому спускали їжу на мотузці) і все це в віці 101-110 років. #hi# #hi# #hi#П. Калнишевський походив з української козацької родини. За роки життя на Запорозькій Січі здобув великий авторитет у Війська Запорозького Низового. Впродовж 1752—1761 рр. обіймав уряд похідного полковника, одночасно з 1754 р. був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького Низового. В 1762 р. обраний кошовим, але того ж року після зустрічі в Москві з імператрицею Катериною II усунутий з посади. У січні 1765 р. всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим.
За мужність у російсько-турецькій війні 1768—1774 pp. Військо Запорозьке дістало подяку від імператриці, кошовий отаман був нагороджений найвищим орденом Російської імперії — орденом Андрія Первозваного, з присвоєнням військового чину генерал-лейтенанта.
Після розгрому Січі Калнишевського разом із старшиною було заарештовано і на пропозицію Потьомкіна довічно заслано до Соловецького монастиря, куди він прибув наприкiнці липня 1776 р. ( 86 років!!!) Монастирське керiвництво отримало суворий наказ утримувати Калнишевського «без відпусток із монастиря, заборонити не лише листування, а й спiлкування з iншими персонами та тримати пiд вартою солдат монастиря».
3 серпня 1775 р. Катерина II видала маніфест, яким оголосила, «что нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ея уродстве». Шість пунктів довгого маніфесту фактично зводилися до звинувачення запорожців у захопленні та присвоєнні чужої власності та в намаганні створити незалежне управління. Петра Калнишевського було поселено в казематi № 15. «Порційних грошей» він отримував один карбованець на добу (в 40 разів бiльше, нiж iншi в’язні). На заощаджені грошi він відремонтував свiй каземат, а наприкінці життя купив Євангелiє вартiстю 2435 карбованців і подарував його монастирю. У 1792 р. ( 101 рік!!!)Петро Калнишевський був переведений в одиночну в’язницю. Указом нового Iмператора Росiї Олександра Павловича від 2 квiтня 1801 р. був помилуваний за загальною амнiстією й отримав право на вiльний вибiр мiсця проживання. За свoїми лiтами (йому йшов 111 рiк) і станом здоров’я залишився ченцем у монастирi, де й помер на 113 році життя.
Похований Петро Калнишевський на головному подвір’ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором. Могила не збереглася, але на папертi Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря досi збережено могильну плиту з текстом: «Здесь погребено тело в бозе почившего кошевого бывшей некогда Запорожской грозной Сечи казаков атамана Петра Кальнишевского, сосланного в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 году на смирение. Он в 1801 году по Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного христианина, искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю».
Я сподіваюсь, в Запоріжжі нема пам"ятника Катерині??#wall# #wall# #wall#
