=SOS: ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ =

[tomassa]

Ирина, перечитала всю тему со слезами на глазах... Низкий поклон ВАМ и ВАШИМ соратникам за ваше участие и вашу работу... Преклоняюсь и восхищаюсь... Очень хочется оказать хоть маленькую, но реальную помочь, но не знала, где, кому и как... Опять же, боишься нарваться на "развод"... Спасибо, что написали здесь... Сейчас отправлю немного денег на вашу карточку и на карточку Оли... Я понимаю, что это будет капля в море, но ведь море из капелек и состоит...
Ещё раз... без лишних слов... ОГРОМНОЕ ВАМ СПАСИБО!!! #thank2# и НИЗКИЙ ПОКЛОН....#thank2# #thank2# #thank2# #love# #love# #love#

[tomassa]

А свадьбу смотрела по телеку... Прослезилась... Дай БОГ им МИРА, ЗДОРОВЬЯ И СЧАСТЬЯ!!!

[Хмель]

Друзі... ще прошу про невеличку допомогу...
Всі у кого є дітки запрошую до творчого оформлення палат у військовому госпіталі м. Києва....Річ у тім, що більшість палат мають банально білі й нудні стіни, треба це виправити, тому всі хто бажають долучити своїх діток, або діток знайомих до творчого декору шпитальних палат будь ласка...

Теми найрізноманітніші: "Діти за мирну Україну", "Діти за мир", "Дякуємо за ваш захист", "Швидче поправляйтеся й повертайтеся додому" і т.д...

А ще, завтра у госпіталі буде АЖ 2 весілля.... тяжкі часи, але життя не зупиняеться....


p.s. стосовно малюнків приймаю пропозиції, якщо з інших міст, то треба поміркувати стосовно їх доставки, але то не найбільша проблема... головне, залучити діток до творчості на благі цілі.... Хлопці неймовірно щиро радіють будь яким речам...

дочь сейчас в лагере, есть у них кружок рисовальный я думаю к родительскому дню ( воскресенье) они не один рисунок организуют, в Киев могу бусиком передать, или директором, но это только к концу след. недели...

[IrinkaSvetl]

Хух... нарешті дома, в улюблених капцях... що не день, то жестяк по маршрутах та зустрічах))))
Сьогодні, як їхали додому глянули на спідометр і ахнули... понад 250 км по Київу за 2 дні... скоро доведеться "клянчити" в Автомайдану та Медштабу талони на паливо, їм частіше їх приносять)))) Но то таке...

Зато стільки ми зробили, стільки встигли:
1) Мали зустріч з Червоним хрестом, вони нам надали гуманітарну допомогу у вигляді кави (3 ящики), цукерок (10 ящиків), презервативи (6 ящиків), мазі протигрибкові (2 ящики), таблетки проти печії (1 ящик)... пообіцяли ще тонну кабачків, правда як і куди їх вивозити ми ще не придумали))))
2) Познайомилися з представниками батальону Київ-2... там своя специфіка)))
3) Заїхали на Медштаб Майдану,а там.... збори старих знайомих медиків з передової, обмін фотками, сувенірами (гільзи, патрони), ліками (ми їм протигрибкові мазі й презервативи - вони нам Гемостоп та мобільні шини й т.д)
4) Забігли до фонду допомоги біженцям, там нам подарували мішок моркви та мішок цибулі й попросили передати їх військовим... без питань)))
5) Заочно познайомилися з класним чоловіком, співорганізатором [url="https://www.facebook.com/groups/fondeam/]Фонду "Підтримай армію України"[/url].. пообіцяв підкинути для наших хлопців декілька ящиків мильно-брильного))))
6) Ще тут домовилися з одними волонтерами, що найближчим часом нас зведуть з керівництвом Метро КешЕндКеррі і вони виділять під наші потреби деякі речі... будемо чекати))))
7) Зустрічалися також з давніми знайомими, то взагалі прикол... вони побачили мої пости на фейсбуці і поїхали й купили величезні 2 коробки ліків (протипроносні, протигрибкові та протипростудні)....а я ще вважала їх не активними в суспільних справах мажорами, даремно)))
8) Також знову забрали трохи сумок... завтра приїдуть мої дівчатка й посажу їх набивати аптечки ліками,а самі поїдемо добирати ще декілька десятків пар берців та підсумків.... заодной розрахуємся, а то якось під чесне слово набрали добра))))
9) А ще, сьогодні мене щиро здивувала одна мережа автозаправних станцій, яка бог зна яким дивом на нас вийшла й попросила (!) передати для декілької їхніх мобілізованих співробітників медичні сумки, а також зібрані колективом пакуночки... а ще запропонували оплатити нам 20 рацій для медиків (рації для бійців це дуже важливо, але ж і медикам вони також потрібні, оскільки при пораненнях, то медики взагалі "сліпі" й не знають куди, в яку точку, бігти рятувати життя... мобільний зв'язок часто є нестабільним)....

А ще в нас класна новина... товарища перевели з реанімації в загальну палату, теперь бігає по поверху з пляшечками та трубочками різними (то для відводу рідини поранених легень).. бієць! Взагалі в госпітали хлопці бійці... вони не жаліються.. як їх послухати так вже завтра можуть в бій... козаки))))

Стосовно:

дочь сейчас в лагере, есть у них кружок рисовальный я думаю к родительскому дню ( воскресенье) они не один рисунок организуют, в Киев могу бусиком передать, или директором, но это только к концу след. недели...

Та без питань КОЛИ... головне, щоб дітки малювали й передавали... хлопців в госпіталі багато, деякі там надовго, хтось виписується вже через тиждень, але, нажаль, палати вільними не бувають, тому декор стін з дитячих малюнків буде прикрашати кімнату й відволікати від буденних госпітальних справ весь час...
Як треба, то зустрінем, приймем... можна поштою, або передавати знайомими, без різниці... як зручніше...

p.s. Доречі.. по фінансам... друзі, я навмисно не пишу повних прізвищ (тому прошу без образ).
Поповнення останніх днів:
1) Мак...ва Марина 405 грн
2) Чер...ва Юлія 300 грн
3) м. Хмельницький, Ба...к А 100 грн
4) Бо...ва Тамара 100 грн
5) Са...к Юля 50 грн
6) Дніпропетровськ, Мі...ко В. 200 грн

Я ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ!
Фото медичних сумок (укомплектованих) будуть найближчим часом, а в неділю/понеділок це все добро поїде до кінцевих адресатів... дай боже їм здоров'я й борони їх від куль!

[IrinkaSvetl]

Весь день на колесах... на хвильку заскочили додому й вирішила коротенько відмітитися на форумі.
ВІЙНА... страшне слово, яке чомусь ніяк не можуть вимовити наші чиновники... дія є, а слова немає...
Сьогодні ЧОРНА П'ЯТНИЦЯ!
Сьогодні знову почалася ВІЙНА!

Вибачте, це поки що все... сльози заважають писати... 24-та... 79-та... страшні цифри "200", "300"... знайомі... незнайомі...
Як же психологічно важко шукати поранених, вбитих та зниклих з поля бою.... Декількох своїх після ранкового побоїща знайшли в Дніпропетровському військовому... ще багато невідому куди відправили... шукаємо....

Друзі, хто з Дніпропетровська... прошу... біжіть до військового госпіталя.. зустрічайте військових, розпитуйте медиків про їх стан й т.д... поранених там у вас більше ніж сказали по телевізору... нажаль...

[IrinkaSvetl]

Хух.. тяжелейшая ночь на телефоне и в сети, зато нашли волонтеров.. нашли врачей в Днепропетровских госпиталях (Мечникова и военном).. обзваниваем и ищем, ищем, ищем НАШИХ....#g_cray2#
6 ребят военных с 79-ти уже нашли в Мечникова (Днепр)... тяжелые... молодые медсестры в обморок падали от увиденного.. но ЖИВЫ... рыщем дальше...

Помолитесь пожалуйста за наших военных... пусть будут живы и здоровы!!!!#g_cray#


p.s. минус один #g_cray2# "травмы несовместимые с жизнью".... руки трясутся уже.....

[IrinkaSvetl]

12 липня...
Якби мені хтось ще півроку назад сказав, що на річницю свого весілля буду шукати пораних, загиблих та зниклих... що, буду пакувати медичні сумки та радіти пакетам Гемостопа, Целокса, ампулам знеболюючого більше ніж каблучкам чи тортикам покрутила б біля скроні... а зараз....

Із добрих новин: знайшли близько 20-ти своїх хлопців з 79-ї АЕМБ.... є дуже важкі, але живі...
Також із хороших новин 15 пакетів Гемостопа, понад 20 пакетів Целокса (в гранулах та бинтах), а також круті американські джгути... кожен пакет - це 1 врятоване життя! Воно того вартує!

З поганих, ще понад 30 не можемо встановити місцеперебування.... також, нажаль, 1 хопчина, з тих кого знайшли ще живим в обід помер, травми несумісні з життям... неначе кожу по живому зняли...
Сьогодні вдруге в житті вдихала аромати аміаку (перший раз було 16 років назад).... після усіх подій почала відчувати, що "пливу"... добре, що є медикаменти під рукою... понюхала... підбадьорилась й пішла "працювати" далі....
2 дні... понад 250 поранених надійшло до Дніпропетровська, когось оперують по місцю, когось відправляють на Київ/Харків/Запоріжжя тощо... хірурги в госпіталі Мечнікова розповідають як молоді дівчата медсестри штабелями непритомніють від побачених поранень... ЦЕ ПРОСТО ПЕКЛО!... і списки... дзвінки...
Боже.. як же важко зберігати спокій та здоровий глузд... вибач нас грішних та змилуйся, поверни нам мир!



p.s. хочеться зробити невеликий ліричний відступ і наголосити на важливості медичних аптечок на полі бою....
Життєвий приклад отримали вчора/сьогодні... 2 екіпажі БТР, 2 класні хлопці "головні"... мене з ними сконтактувала 2 тижні назад дівчина-волонтер з Ів.Франківська ... слово за слово... мовляв БТР є, люди є - ліків нема... тільки по бінту на людину і все...

Психанула, зкомплектувала по повному фаршу (тисяч етак на 2-3 грн) і передала через знайомих знайомих... майже тиждень ці 2 взводні аптечки блукали лісами/полями східної Україні... і от позавчора вони нарешті потрапили до адресата... Але про те, що аптечки ще позавчора дійшли таки до хлопців, ми дізналися тільки сьогодні... дізналися після доби мовчання.. "Абонент не може прийняти ваш дзвінок"... ця фраза виїдає мозок, особливо коли знаєш, що той, кому ти дзвониш - в ПЕКЛІ... ТАМ ті хлопці яких ти знаєш... Як вони там? Чи дійшли до них медикаменти? Чи живі? Ці думки були вчора....

Вчора... вчора були чорні дні для наших військових.... І виявляється, що саме ці 2 аптечки врятували щонайменше 8 життів (!)... по 4 члена екіпажа в кожному БТРі... вони горіли... їх рятував покладений мною Пантенол... Штучна шкіра... Рідкі пов'язки... стерильні пов'язки... антисептики та ін.засоби від опіків... сильне знеболююче та ІПП....

ВОНИ ЖИВІ і вийшли на зв'язок... і поки чоловік з ними розмовляв, я тупо ревіла сидячи поруч вслухаючись в їхні слова... скромно попросили ще трохи медикаментів... мовляв вчора Пантенол, інші протиожогові та знеболювальне майже повністю використали на своїх, тому ... "а можна вас попросити ще, хоть зось передати?"....ппц.... не можна... ТРЕБА! Давайте список, все привеземо....

Хух... треба відпочивати... завтра важкий день, плануємо їхати у Київський військовий госпіталь ... завеземо 2 холодильника + білизну, й заодно трохи заспокійливих привеземо Олі Малярчук... 2 останні дні вона приймає дзвінки від родичів військових... це дуже важко розповідати матері,про те, що її дитина зникла...
Завтра буде новий день і нові пошуки.... ми маємо знайти всіх зниклих, поранених та загиблих.... #g_cray#

[center]Карта Приват Банка №4149 4377 1387 9326
на имя Светлицкая Ирина Анатольевна[/center]
Грошові кошти підуть виключно на закупівлю медичних підсумків для формування індивідуальних та взводних аптечок для наших бійців. Ліки закомплектовуються БЕЗКОШТОВНО. Видача мед.аптечок бійцям також БЕЗКОШТОВНА!

[tomassa]

Ира, спасибо, что информируете. И ещё раз спасибо и низкий поклон вам за вашу работу... СИЛ вам и ВЫДЕРЖКИ.

[inkognito]

Посовещавшись, решили с Ирой объединить в одной теме все вопросы волонтерской помощи (чтобы не создавать дублирующих тем). Сейчас в Украине идет самая настоящая война, даже если ее кто-то не замечает или пытается уйти от реальности. Очень немногие из нас прошли военную подготовку (о качественной военной подготовке в нашей стране вообще можно не говорить), поэтому конечно единицы могут быть полезны на фронте. Здесь, в тылу, многие люди самостоятельно, небольшими группами, а с недавнего времени – объединениями групп (мы не все рассказываем, на самом деле многие вещи приходится скрывать , время такое), помогают решать самые разнообразные вопросы, которые условно можно разделить на помощь фронту, госпиталю, и беженцам. Приятно видеть, что форумчане самоорганизовуются, для сбора помощи и отправки посылок, публикации в газетах. Все мы с чего-то начинали… Приятно за самоотверженных форумчан! Этот форум объединил многих замечательных людей, и тяжелое время показало, насколько мы едины. Спасибо Вам!

ТСГ, Вы правильно обратились тогда по адресатам, читал Ваше сообщение-благодарность. Случайность или закономерность, но задействованы многие бывшие модераторы. Надеюсь, наша помощь была полезной. На некоторые вопросы Вы не получили ответа, если что – найдите меня или Иру (но не на этом ресурсе – ФБ например), мы в последнее время часто координируемся по различным вопросам. Ира больше по вопросам обеспечения нашей армии, а вопросы адаптации раненных – больше по моей части, что не мешает обмениваться полезной информацией, поиске нужных людей или медикаментов. В общем, все сложно.
Спасибо тем, кто нашел и скинул координаты волонтеров из других городов, особенно Днепропетровска, где сейчас лечатся наши военные! Информация была передана в надежные руки, теперь волонтерские группы смогут обмениваться информацией, медикаментами, и прочей гуманитарной помощью между городами. И снова СПАСИБО!

У нас с Ирой немного разная волонтерская помощь, поэтому разнообразие историй из жизни последних месяцев немного отличаются. Последние месяцы мы группой волонтеров взяли под свое внимание одну из палат Военного Госпиталя в Киеве, помогая всем – от продуктов до настройки компьютера, чтобы не глючил и тяжелораненые могли смотреть фильмы или слушать музыку (позже подключали 4G). С первыми раненными было понятно, что волонтеры-одиночки не смогут покрыть всех проблем раненных бойцов, и координация необходима как воздух. Понятно, что люди в основном приносили то, что можно без вреда для семейного бюджета купить или «достать по своим каналам». Помню средних лет мужичка, который приехал на машине и открыв багажник, понес бойцам два больших лотка домашней клубники. Крученая небольшая клубника, немножко с землей говорила о том, что она явно привезена с дачи. И таких людей, повсюду было много.

Как это все начиналось ?... все начиналось с первыми ранеными. Как обычно, помощи от государства ждать не приходилось (да мы и не ждали, зная по опыту, что так и будет). Не знаю, как давно возникла «Волонтерская сотня», но после появления первых раненных организация стала расти очень быстро, объединяя отдельных волонтеров и групп волонтеров. К ней и присоединился вместе со своей партячейкой, - созванивались и списывались с совершенно разными людьми, с разных регионов, передавали координаты, и много-много другой, в основном организационной работы. С кем-то нужно встретиться, с кем-то достаточно телефонного звонка, к кому-то на выходных поехать на дачу, сагитировать перебрать вещи. Вот на днях нашлась советская палатка, ее решили передать «Донбассу», им нужнее. Запомнилось очень много… поделюсь несколькими небольшими эпизодами.

Когда привезли первую партию раненых, нужно было срочно собрать кровь для переливания. Много крови. Этим мы занялись в первую очередь – ре-посты, звонки, ЛС, Скайп, в общем подключали всех кого могли, т.к. каждый час промедления мог стоить кому-то жизни. Непростая это работа, но на следующий день (вернее, следующие дни) желающих оказалось просто нереальное количество – люди стояли в большой очереди до самого закрытия пункта сбора крови, и даже начали возмущаться когда медики сказали что на сегодня всё. Помню рядом со мной на соседнем кресле-кровати оказалась совсем худенькая девочка, тинейджер, навскидку и 18ти нет. «С тебя взять нечего, кожа да кости» - смеюсь ей. Она улыбается в ответ – говорит, что материально помочь не сможет, а вот кровью поделится с удовольствием. Стандартные 470 мл наполнились достаточно быстро за разговором. Пожилая женщина-лаборант с видом хозяйки аккуратно положила наши поллитровые пакетики в открытый контейнер, где уже были сложены с десяток других пачек, и понесла непринужденно по коридору мимо очереди. Это нужно было видеть…После сдачи крови, очень желательно выпить сладкий чай, поэтому группа присела за столиком в коридоре, сам главный врач нам сделал чай, и присоединился к нам. Долго думал, потом промолвил «Много лет здесь работаю, но такого не видел… за сегодня 180 человек приняли, не ожидали…». Дальше был небольшой душевный разговор. Первые раненные с осторожностью и удивлением посматривали на волонтеров, которые заполонили их палаты, и всячески расспрашивали о том, что им нужно. Пока они привыкли к нашему присутствию, и удалось их разговорить, пришло некоторое время… потом они уже более смело стали просить всякие разные вещи. Сейчас посещения закрыты, охрана вооружена, - сказывается общая ситуация в стране. Передаем помощь нашим на блок-посте №2 (где это, можно узнать на проходной). Да, важно! Не приносите еду, кормят хорошо, а фрукты портятся быстро! Понимаем, что у многих есть дача и принести ведро черешни-клубники-абрикос несложно, но Вы не одиноки в своем желании, и еда скапливается в неимоверных количествах, пропадает (сами бойцы признаются, что уже не могут видеть фрукты). Как-то выписывалась одна группа, и решили мы им сделать приятный сюрприз на прощание. Недолго думая, скинулись, купили мяса, пива, хлеба, кетчуп. Короче, сделали шашлык (да-да, вы правильно догадались кто делал), еще горячим привезли завернутым в несколько газет – прямо на шампурах. Он был в отдельном пакете. Значит достаем хлеб, кетчуп, чего-то там еще…. и пока доставали, по комнате начинает пахнуть шашлыком, и зазвенели бутылки пива… они сразу все поняли. Сказать, что они набросились на шашлык, - ничего не сказать. Холодное пиво выпивалось залпом, а шашлык почти без ничего ушел за несколько минут. «Слушай, а кто готовил? Наверно грузин какой-то, вкусно очень!» Остальные в подтверждение слов закивали головами. Насколько мне известно, все вернулись «туда»…

Всегда нужны медикаменты, причем перечень постоянно меняется, обычно за день-два все потребности перекрываются. Сейчас лучше скоординировать свои усилия на помощи медикаментами (связи с аптеками приветствуются, т.к. иногда достать редкие препараты достаточно проблематично; лучше всего конечно деньги). До того, как закрыли доступ к посещениям, было много интересного… всего не расскажешь. Всего хорошего, мы постараемся информировать о событиях и мероприятиях. Повторюсь, лучше всего напрямую общаться с волонтерами, и не использовать этот форум для открытой информации. Будьте осторожны, когда публикуете информацию, некоторые даже не представляют насколько все серьезно.
Слава Украине!

[IrinkaSvetl]

13 июля...

Доброй ночи... очередной труднейший день... были в военном госпитале, отвезли 3 кровати, 2 холодильника и 1 стиралку автомат (помогли простые Граждане)... много общались, персонал как натянутая нить, ребята охранники госпиталя и военные на грани.. Военных госпиталь позавчера "минировали".. .усиленная охрана... никто из военных не понимает, ПОЧЕМУ их сослуживцев и простых ребят пускают на убой... предательство... много 200-х (убитые), 300-х перевалило за _00 чел как минимум... жены, матери и девушки военных в предистерическом состоянии...

Завезли много успокоительных Оле Малярчук, она уже 3-и сутки подряд принимает звонки и психологический удар от родственников раненых/убитых 79-й АЭМБ... сегодня эта, обычно улыбчивая девушка, была чернее тучи... советовалась... мол как рассказать 2-м женщинам, матери и жене, что тот кого они ищут и изначально не был найдет ни в списках раненных ни списках убитых сгорел от попадания российского снаряда... от него осталась горстка пепла... прямое попадание в машину где он был водителем...

Это война.....


Но, были и приятные новости.... за ночь нашлись более 40 бойцов, оказались относительно легкие ранения, будут жить... Также нашли парня Дениса, легкое ранение.... а потом пришлось искать его маму... у него сгорел телефон, № телефонов родных он напамять не помнил, а мама звонила на старый, а там страшная фраза "Абонент не може прийняти ваш дзвінок".... в общем все хорошо и удачно ..все нашлись....

Завтра будет новый день....
Спасибо тем кто откликнулся и перечислил ден.средства, по приходу информацию уже завтра дам, силы уже покидают - надо отдыхать....

Берегите себя и родных.... Все таки УКРАИНЦЫ это потомки древнейшего европейского рода, помните об этом!