Наказ Міністерства фінансів України
01.11.2011 р. N 1379
......................
16. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Податкова накладна, складена філією чи іншим структурним підрозділом платника податку, скріплюється печаткою платника податку - продавця, яка, крім реквізитів такого платника податку, може містити найменування філії чи іншого структурного підрозділу, що заповнив таку накладну.
Для скріплення податкових накладних може бути виготовлена окрема печатка "Для податкових накладних".
У частині донарахування ПДВ у сумі 5 466,60 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2733,30 грн. рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді залишено у силі, а у позові відмовлено з огляду на те, що відповідачем обґрунтовано зі складу податкового кредиту виключено, на підставі п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суму податку на додану вартість у розмірі 466,59 грн. та 5000 грн. ПДВ за податковою накладною, не скріпленою печаткою виконавця робіт - контрагента позивача.
....
....
....
У касаційного суду не було підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки висновок суду першої та апеляційної інстанцій, про підтвердження податковими накладними сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, здійснено у відповідності з нормами матеріального та процесуального закону.
Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номеру, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі), не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а :
Скаргу Приватного підприємства “Стальконвест” задовольнити.
Согласно статьи 244-2 КАСУ решения ВСУ обязательны для субъектов властных полномочий, в частности - для налоговой.