О, Боже милий, де ж тi сни?
О, Боже милий, де ж ті сни?
Зірки не сплять і я із ними....
Світанки п'яні у весни...
Я хочу бачити живими
Ті думи - думоньки мої,
Що мов голубки сизокрилі
Полинули у ті краї,
Що серденьку моєму милі.
У серці — жар, вогненний квіт,
Що не одного обігріє.
Палає жар на всенький світ,
А серце про кохання мріє...
© Copyright: Вера Кухарук
Раздел: лирика философская
Свидетельство о публикации № 9668
Ваши любимые стихотворения.....
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2849
- З нами з: 11 серпня 2011, 14:29
- Дякував (ла): 789 разів
- Подякували: 1308 разів
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2849
- З нами з: 11 серпня 2011, 14:29
- Дякував (ла): 789 разів
- Подякували: 1308 разів
Господи, прости йому гріхи
В пОдруги в дворі людей багато,
На порозі складено вінки...
Б’ється у сльозах, як пташка, мати –
Аж трясуться від плачу шибки.
Ми пройшли з донькою через натовп –
Люди схвально закивали вслід,
Бо для неї - він і зараз тато,
Хоч й не жив із нами стільки літ.
У веранді височіє віко,
Піп виводить завчений мотив...
Він колись моїм був чоловіком
І до божевілля нас любив.
Ну а потім... Що вже було потім...
Й пОдрузі я не бажала зла...
Душу рятувала у роботі
І любов для рідних берегла.
Ми пройшли з донькою до світлиці –
Привітались мовчки з ним, без слів...
ПОдруга, кремезна молодиця,
Зиркнула ревниво із – під брів.
Його клали в свіжу домовину -
Трясся з горя й від ридання дім!..
Я за руку підвела дитину
З батьком попрощатися своїм...
Він лежав здивований, красивий,
Промінь сонця цілував щоку...
Його ж батько, згорблений і сивий,
На колінах квилив у кутку...
Раптом труби почали кричати –
Підійшли сумні чоловіки
І понесли молодого з хати
У той світ, у Вічність, у віки...
Його мати рада була б вмерти!
На шматки кремсала білий світ!..
Ми ж з донькою плакали відверто
Й поглядом прощалися услід.
Навіть клени горбилися з горя,
Й березень жбурляв у очі сніг...
І пішла процесія нагору
Сотнею в воді промоклих ніг...
Я давно йому усе простила,
Бо життя – незвідані шляхи...
Боже Правий! В тобі - мудрість й сила,
Тож і Ти прости йому гріхи...
Автор: Людмила Юферова
В пОдруги в дворі людей багато,
На порозі складено вінки...
Б’ється у сльозах, як пташка, мати –
Аж трясуться від плачу шибки.
Ми пройшли з донькою через натовп –
Люди схвально закивали вслід,
Бо для неї - він і зараз тато,
Хоч й не жив із нами стільки літ.
У веранді височіє віко,
Піп виводить завчений мотив...
Він колись моїм був чоловіком
І до божевілля нас любив.
Ну а потім... Що вже було потім...
Й пОдрузі я не бажала зла...
Душу рятувала у роботі
І любов для рідних берегла.
Ми пройшли з донькою до світлиці –
Привітались мовчки з ним, без слів...
ПОдруга, кремезна молодиця,
Зиркнула ревниво із – під брів.
Його клали в свіжу домовину -
Трясся з горя й від ридання дім!..
Я за руку підвела дитину
З батьком попрощатися своїм...
Він лежав здивований, красивий,
Промінь сонця цілував щоку...
Його ж батько, згорблений і сивий,
На колінах квилив у кутку...
Раптом труби почали кричати –
Підійшли сумні чоловіки
І понесли молодого з хати
У той світ, у Вічність, у віки...
Його мати рада була б вмерти!
На шматки кремсала білий світ!..
Ми ж з донькою плакали відверто
Й поглядом прощалися услід.
Навіть клени горбилися з горя,
Й березень жбурляв у очі сніг...
І пішла процесія нагору
Сотнею в воді промоклих ніг...
Я давно йому усе простила,
Бо життя – незвідані шляхи...
Боже Правий! В тобі - мудрість й сила,
Тож і Ти прости йому гріхи...
Автор: Людмила Юферова
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2849
- З нами з: 11 серпня 2011, 14:29
- Дякував (ла): 789 разів
- Подякували: 1308 разів
И каждое мгновение цените
Какие звёзды в небесах зажглись!
Лучи их ткут серебряные нити -
Любуйтесь и любите эту жизнь,
И каждое мгновение цените!
Под лунным светом оживает снег
В последних вспышках красного заката…
Мир совершенен, вечен его бег,
Но наша жизнь пороками богата.
Когда померкнут жизни зеркала,
Свечи погаснет пламя в изголовье,
Мы осознаем истины слова:
Лечиться надо светом и любовью.
Пока не позвала седая высь,
Где все равны, где с Вечностью все квиты!
Живите с Богом и любите жизнь,
И каждое мгновение цените!
Автор: Людмила Юферова
Какие звёзды в небесах зажглись!
Лучи их ткут серебряные нити -
Любуйтесь и любите эту жизнь,
И каждое мгновение цените!
Под лунным светом оживает снег
В последних вспышках красного заката…
Мир совершенен, вечен его бег,
Но наша жизнь пороками богата.
Когда померкнут жизни зеркала,
Свечи погаснет пламя в изголовье,
Мы осознаем истины слова:
Лечиться надо светом и любовью.
Пока не позвала седая высь,
Где все равны, где с Вечностью все квиты!
Живите с Богом и любите жизнь,
И каждое мгновение цените!
Автор: Людмила Юферова
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2849
- З нами з: 11 серпня 2011, 14:29
- Дякував (ла): 789 разів
- Подякували: 1308 разів
Про себе
Цвіли на небі зоряні сади…
Моя душа сіяла- срібна зірка
Побачив Бог її й сказав: “Іди !
На землю йди, де боляче і гірко.
Ти є неспокій, сила, слово, рух,
Яскравий спалах сонця у граніті
І вічний пошук, і бентежний дух,
Кипи й гори- не маєш права тліти!”
І впала зірка у колючий сніг,
І вітер долі гонить її світом,
Кидає втому й труднощі до ніг
Холодним градом і гарячим житом.
Я там, де тяжко, де біда і біль,
Де темні смуги куряву зривають,
А іспити життєві звідусіль
На міцність дух і тіло вивіряють.
І кожен ранок так собі кажу:
Ти сильна й мужня, мудра й працьовита,
І навіть коли ступиш за межу,
То й там для інших ти повинна жити.
І кожен день- спочатку й дотепер-
Я істину цю мушу пам’ятати.
О мій неспокій, вічний Агасфер,
У боротьбі життя, а значить, свято.
Це все про мене й про моє життя...
А мріялось про тихий рай з тобою...
Я йду і йду- немає вороття,
І кожен ранок- як сигнал”до бою.”
Автор: Людмила Юферова
Цвіли на небі зоряні сади…
Моя душа сіяла- срібна зірка
Побачив Бог її й сказав: “Іди !
На землю йди, де боляче і гірко.
Ти є неспокій, сила, слово, рух,
Яскравий спалах сонця у граніті
І вічний пошук, і бентежний дух,
Кипи й гори- не маєш права тліти!”
І впала зірка у колючий сніг,
І вітер долі гонить її світом,
Кидає втому й труднощі до ніг
Холодним градом і гарячим житом.
Я там, де тяжко, де біда і біль,
Де темні смуги куряву зривають,
А іспити життєві звідусіль
На міцність дух і тіло вивіряють.
І кожен ранок так собі кажу:
Ти сильна й мужня, мудра й працьовита,
І навіть коли ступиш за межу,
То й там для інших ти повинна жити.
І кожен день- спочатку й дотепер-
Я істину цю мушу пам’ятати.
О мій неспокій, вічний Агасфер,
У боротьбі життя, а значить, свято.
Це все про мене й про моє життя...
А мріялось про тихий рай з тобою...
Я йду і йду- немає вороття,
І кожен ранок- як сигнал”до бою.”
Автор: Людмила Юферова
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2257
- З нами з: 10 серпня 2011, 12:55
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 429 разів
- Подякували: 2568 разів
Кроха сын к отцу пришел, И спросила кроха: - Что такое бухучет? Бухгалтером быть плохо?
Кроха сын к отцу пришел,
И спросила кроха:
- Что такое бухучет?
Бухгалтером быть плохо?
Рассмеялся тут отец, посмотрел на сына:
- Бухгалтерия, сынок - сложная машина
Кроха сын к отцу пришел,
И спросила кроха:
- Что такое бухучет?
Бухгалтером быть плохо?
Рассмеялся тут отец, посмотрел на сына:
- Бухгалтерия, сынок - сложная машина
-
- Акула НКУ
- Повідомлень: 7529
- З нами з: 03 лютого 2011, 04:05
- Дякував (ла): 1061 раз
- Подякували: 4945 разів
Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает -
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет, и как снежинка тает.
Смакует каждый миг и наблюдает -
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет, и как снежинка тает.
-
- Акула НКУ
- Повідомлень: 7529
- З нами з: 03 лютого 2011, 04:05
- Дякував (ла): 1061 раз
- Подякували: 4945 разів
Много зим, много лет я искала ответ,
И откуда же СЧАСТЬЕ берётся ?
Мир пройдя до конца, я нашла Мудреца,
Может, в этом хоть он разберётся ?!...
Улыбнулся Мудрец, протянул мне ларец -
Открывай поскорей, не пугайся.
Я открыла его, в нём лишь слово одно,
Только слово одно - УЛЫБАЙСЯ !
Улыбайся Весне, улыбайся во Сне,
Ясным днём и дождливым ненастьем,
Улыбайся Друзьям, улыбайся Врагам -
Это всё, что нам нужно для Счастья !
Помню я мудреца, и улыбку с лица
С этих пор никуда не пускаю,
Хоть и прост сей секрет, но уже много лет
Вместе с ним я по жизни ступаю !
И Печаль , и Беда отошли в Никуда,
Не по силам с Улыбкой тягаться,
Этот славный совет в моей жизни , как свет -
Быть счастливым - уметь Улыбаться !
Улыбаться Весне, улыбаться во Сне,
Ясным днем и дождливым ненастьем,
Улыбаться Друзьям, улыбаться Врагам -
Это Всё, что Нам нужно для Счастья !
И откуда же СЧАСТЬЕ берётся ?
Мир пройдя до конца, я нашла Мудреца,
Может, в этом хоть он разберётся ?!...
Улыбнулся Мудрец, протянул мне ларец -
Открывай поскорей, не пугайся.
Я открыла его, в нём лишь слово одно,
Только слово одно - УЛЫБАЙСЯ !
Улыбайся Весне, улыбайся во Сне,
Ясным днём и дождливым ненастьем,
Улыбайся Друзьям, улыбайся Врагам -
Это всё, что нам нужно для Счастья !
Помню я мудреца, и улыбку с лица
С этих пор никуда не пускаю,
Хоть и прост сей секрет, но уже много лет
Вместе с ним я по жизни ступаю !
И Печаль , и Беда отошли в Никуда,
Не по силам с Улыбкой тягаться,
Этот славный совет в моей жизни , как свет -
Быть счастливым - уметь Улыбаться !
Улыбаться Весне, улыбаться во Сне,
Ясным днем и дождливым ненастьем,
Улыбаться Друзьям, улыбаться Врагам -
Это Всё, что Нам нужно для Счастья !
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2257
- З нами з: 10 серпня 2011, 12:55
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 429 разів
- Подякували: 2568 разів
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 2257
- З нами з: 10 серпня 2011, 12:55
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 429 разів
- Подякували: 2568 разів
Я пришел к мудрецу и спросил у него:
"Что такое любовь?" Он сказал:"Ничего!"
Но я знаю,написано множество книг:
Вечность - пишут одни,а другие,что миг.
То опалит огнем,то расплавит как снег,
Что такое любовь? "Это все человек!"
И тогда я взглянул ему прямо в лицо,
Как тебя мне понять? "Ничего или все?"
Он сказал улыбнувшись:"Ты сам дал ответ"!
"Ничего или все - середины здесь нет!"
Омар Хайям
-
- Светоч Мысли
- Повідомлень: 4351
- З нами з: 02 червня 2012, 09:16
- Дякував (ла): 8081 раз
- Подякували: 6388 разів
Давно простилась с нами юность,
А мне все кажется - вчера
Ночей задумчивую мудрость
Мы видим в зеркале с утра.
Но сердце знать покой не хочет,
Не верит, что наступит срок.
Вторая молодость приходит
К тому, кто первую сберег.
Года, как птицы, пролетели
И не оставили следа.
Как мы любить и жить хотели!
Мы были молоды всегда!
И все ж, в душе огонь не гаснет
И нет в ней холода зимы.
Я верю: будет жизнь прекрасней
Из-за того, что жили мы.
В седом тумане скрылась юность,
Но сердце прошлым дорожит.
Оно хранит мечту и мудрость,
Любви чудесный свет хранит.
Нам счастье снова улыбнется,
Подарит дней счастливых впрок.
Вторая молодость вернется
К тому, кто первую сберег!
А мне все кажется - вчера
Ночей задумчивую мудрость
Мы видим в зеркале с утра.
Но сердце знать покой не хочет,
Не верит, что наступит срок.
Вторая молодость приходит
К тому, кто первую сберег.
Года, как птицы, пролетели
И не оставили следа.
Как мы любить и жить хотели!
Мы были молоды всегда!
И все ж, в душе огонь не гаснет
И нет в ней холода зимы.
Я верю: будет жизнь прекрасней
Из-за того, что жили мы.
В седом тумане скрылась юность,
Но сердце прошлым дорожит.
Оно хранит мечту и мудрость,
Любви чудесный свет хранит.
Нам счастье снова улыбнется,
Подарит дней счастливых впрок.
Вторая молодость вернется
К тому, кто первую сберег!