Філії та представництва особливості правового статусу
Як правило, підприємства відкривають філії та представництва з метою розширення ринків збуту товарів та надання послуг, економії на транспортних витратах, наближення до можливих джерел сировини та палива, а також до потенційних споживачів продукції, робіт, послуг тощо. Тобто, відкриваючи філії та представництва, підприємства розширюють свою діяльність територіально та розвиваються економічно. Бажання підприємств розширювати свою діяльність свідчить про економічне піднесення і має всіляко підтримуватися з боку держави.
Великий інтерес викликає законодавче регулювання правового статусу, процесів створення та функціонування філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємницьких юридичних осіб.
ВИЗНАЧАЄМО ПОНЯТТЯ
Перед тим, як детально розглянути особливості правового статусу вказаних утворень, необхідно визначити, що ж таке філія і представництво з позиції національного законодавства.
Слід зауважити, що жоден закон і навіть Цивільний кодекс УРСР від 18 червня 1963 р. (далі – ЦК) не дають конкретного визначення понять “філія” та “представництво”. Єдиним нормативним актом, де можна знайти тлумачення згаданих понять, є Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена та введена в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 22 листопада 1994 р. № 288, за якою:
філією є структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;
представництво – структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання продукції тощо).
Можливість створення філій та представництв юридичними особами передбачена ст. 31 ЦК, ст. 7 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ, ст. 8 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ (далі – Закон про підприємництво) та ст. 9 Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ. Ці закони також передбачають можливість створення відділень та інших відособлених підрозділів, але правовий статус цих утворень законодавством в достатній мірі не визначається.
Враховуючи, що правовий статус практично всіх видів відокремлених підрозділів юридичних осіб (філій, представництв, відділень та ін.) майже не відрізняється, надалі ми використовуватимемо об’єднуюче поняття “філія”.
Згідно зі ст. 8 Закону про підприємництво, філії не мають прав юридичної особи.
Закон України “Про підприємництво”
від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ
Стаття 8. Державна реєстрація підприємництва
...
Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи…
Отже, вони не є і суб’єктами підприємницької діяльності, оскільки за ст. 2 Закону про підприємництво ними можуть бути лише:
громадяни;
юридичні особи;
об’єднання юридичних осіб.
Філії являють собою відокремлені підрозділи юридичної особи, що виступають від імені цієї юридичної особи за дорученням, яке видається їх керівникам (ч. 2 ст. 31 ЦК). Тому вони не є і органами юридичної особи, хоча безпосередньо беруть участь у здійсненні її правоздатності. Угоди, що укладаються філіями, утворюють права та обов’язки безпосередньо для юридичної особи. В цьому полягає їх основна відмінність від дочірніх підприємств, які утворюються як юридичні особи іншим підприємством шляхом передачі їм частки свого майна.
Порядок створення філій має зазначатися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії повинні мати затверджене нею положення про філію. Положення має містити найменування філії, її місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок формування її майна, фондів, порядок формування та використання філією доходів, взаємні права та обов’язки юридичної особи та створюваної ним філії, порядок управління філією, умови припинення її діяльності тощо.
Для здійснення діяльності керівникам філій видається генеральна довіреність, за якою вони вправі укладати угоди від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих їм повноважень. Але чому довіреність видається саме керівникові, а не філії в цілому?
Згідно зі ст. 64 ЦК, довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність у даному разі є юридичною підставою відносин представництва. Сутність представництва полягає в тому, що хоча угоди та інші юридичні дії здійснює представник, але конкретні правові наслідки у вигляді цивільних прав та обов’язків виникають і припиняються в особи, яку представляють. Представник же не набуває ніяких прав та обов’язків.
Особа, яку представляють, – це фізична або юридична особа, від імені та в інтересах якої представник здійснює юридично значущі? дії. Представник – особа, уповноважена здійснювати юридично значимі дії від імені та в інтересах того, кого представляють. Представниками можуть виступати правоздатні та дієздатні юридичні та фізичні особи.
Оскільки філії та інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, довіреність видається не відокремленому підрозділу, а конкретній фізичній особі, як правило, директору філії.
Таким чином, юридична особа, видаючи довіреність та виступаючи в цьому випадку особою, яку представляють, уповноважує представника – керівника філії – здійснювати угоди та інші юридичні дії від імені юридичної особи.
В залежності від обсягу повноважень, які надаються представнику, розрізняють 3 види довіреностей:
разову, яка видається на здійснення однієї конкретної дії (наприклад, отримання зарплати);
спеціальну – видається на здійснення однорідних дій; та
генеральну (загальну) – така довіреність видається на здійснення широкого кола юридично значущих дій, в тому числі укладення угод.
Керівник філії отримує від юридичної особи саме генеральну довіреність, у якій зазначається вичерпний перелік повноважень, що надаються йому юридичною особою. Довіреність складається лише в письмовій формі, підписується керівником юридичної особи (головою правління, директором) та скріплюється печаткою відповідної юридичної особи. Якщо в довіреності передбачено проведення керівником філії операцій з майновими та грошовими цінностями, довіреність також має бути підписана головним (старшим) бухгалтером юридичної особи (ст. 66 ЦК).
У довіреності обов’язково зазначається строк, на який вона видається, що не може перевищувати 3 років.
Слід мати на увазі, що довіреність, яка видається юридичною особою для здійснення будь-яких угод, не потребує нотаріального посвідчення.
Відповідні дії (зокрема, угоди) керівник філії здійснює від імені юридичної особи. Особливо необхідно підкреслити, що сама філія ніяких дій від свого імені здійснювати не вправі. На практиці трапляються випадки, коли в тексті договору внаслідок помилки відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, а керівник все ж таки має належно оформлені повноваження. Цей факт, відповідно до роз’яснення ВАСУ “Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб” від 30 березня 1995 р. № 02-5/220, не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи. Зазначене положення не поширюється на випадки укладення договору з перевищенням повноважень, зазначених у довіреності.
Також слід пам’ятати про те, що відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії – це дії юридичної особи (ст. 32 ЦК).
Відокремленим підрозділам, які створила юридична особа, може надаватися право здійснювати в господарському суді повноваження сторони в справі. Такі права можуть надаватися статутом юридичної особи, положенням про відокремлений підрозділ або дорученням. Відокремлені підрозділи при цьому мають право від імені юридичної особи:
вживати заходів досудового врегулювання спору;
подавати до господарського суду позови;
надсилати відгуки на позовні заяви;
звертатись із заявою про перевірку рішення, ухвали, постанови суду в порядку нагляду;
здійснювати інші процесуальні дії.
Зазначене підтверджується і роз’ясненням ВАСУ “Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” від 28 червня 1994 р. № 02-5/492.
При цьому слід мати на увазі, що стороною в справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
ФІЛІЯ ЧИ ПРЕДСТАВНИЦТВО?
Особливе практичне значення має визначення різниці між філією та представництвом як найпоширенішими видами структурних підрозділів. Це питання досить часто турбує підприємців, які мають намір розширити територіальну сферу своєї діяльності.
Спільні риси філій та представництв.
Філії та представництва розташовані поза місцем знаходження юридичної особи і не мають прав юридичної особи. Отже, вони не вправі від свого імені здійснювати ті чи інші дії, а можуть це робити тільки від імені юридичної особи, що їх створила.
І філії, і представництва не володіють необхідною для юридичних осіб мірою майнової відокремленості. Юридична особа наділяє їх майном, яке необхідне для здійснення ними діяльності. При цьому майно відображається не на самостійному, а на окремому балансі.
Інформація про філії та представництва має міститися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії та представництва мають діяти на підставі положення про них, яке затверджується юридичною особою.
Керівники цих відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі довіреності.
Незважаючи на певну схожість, філії та представництва мають значні відмінності за характером виконуваних ними дій (функцій).
Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. Наприклад, філія банку має право здійснювати банківські операції в межах, вказаних у Положенні про філію та на підставі дозволу, виданого банком. Зазвичай перелік таких дій визначається в Положенні про філію, але зрозуміло, що їх коло не може бути ширше, ніж коло дій, які має право вчиняти сама юридична особа.
На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо. Так, на відміну від філії комерційного банку, його представництво не має права здійснювати банківську діяльність, а може лише представляти та захищати інтереси банку поза місцем його знаходження (наприклад, пропагувати послуги свого банку серед потенційних клієнтів, укладати угоди).
Отже, філія та представництво – це види відокремлених підрозділів, які відрізняються один від одного і створюються за рішенням органу управління юридичної особи. У законодавстві фактично не розрізняється статус різних видів відокремлених підрозділів. У чинному законодавстві досить детально визначено лише правовий статус філій, представництв та відділень банків.
ВІДКРИТТЯ ФІЛІЙ
Виходячи з положень ст. 7 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ та ст. 9 Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ (далі – Закон про ГТ), підприємства мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків. Вказані підрозділи діють на підставі Положення про них, яке затверджує підприємство (товариство), та доручення. Філії (відділення) та представництва не є юридичними особами.
Рішення про створення філії приймає, як правило, вищий орган управління юридичної особи (загальні збори акціонерів в акціонерному товаристві, засновники приватного підприємства тощо). Але іноді право на створення філії може надаватися виконавчому органу юридичної особи (правлінню, директору, дирекції тощо).
Так, відповідно до ст. 41 Закону про ГТ повноваження щодо створення філій та затвердження положення про них належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ і не можуть передаватися іншим органам товариства.
Що ж стосується товариств з обмеженою відповідальністю, відповідно до статей 59 і 41 Закону про ГТ, питання створення філій, а також затвердження положень про них належить до компетенції зборів учасників ТОВ. Але оскільки це питання не визначене як таке, що відноситься до виключної компетенції зборів, рішенням зборів учасників воно може бути передане до компетенції директора чи іншого зазначеного у статуті виконавчого органу ТОВ (дирекції). Це положення передбачає ч. 2 ст. 62 зазначеного закону.
Рішення про створення відокремленого підрозділу та затвердження положення про нього приймається зазвичай у формі:
протоколу (якщо рішення приймається зборами учасників, дирекцією, правлінням тощо), або
наказу (якщо рішення приймає директор, засновник одноосібно).
Після прийняття рішення юридичною особою про створення відокремленого підрозділу виникає питання: чи потрібно реєструвати такий підрозділ і яким чином?
Відповідь на це питання дає ст. 8 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ, згідно з якою суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації до реєстраційної картки.
Виходячи з п. 18 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 (далі – Положення про реєстрацію), юридична особа лише зобов’язана повідомити про створення вказаних підрозділів за місцем своєї реєстрації шляхом внесення відповідної додаткової інформації до реєстраційної картки.
У свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо створення зазначених підрозділів відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням цих підрозділів.
Згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 (далі – Положення про ЄДРПОУ), дані про новостворюваний відокремлений підрозділ обов’язково вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ). Відокремленому підрозділу присвоюється ідентифікаційний код, про що органи статистики видають відповідну довідку. Для цього до обласного, Київського міського управління статистики або управління статистики АРК слід подати такі документи:
заповнену облікову картку встановленого зразка;
рішення юридичної особи про створення філії;
Положення про відокремлений підрозділ.
Довідку про включення відокремленого підрозділу до ЄДРПОУ орган державної статистики видає у 5-денний термін.
Філії, розташовані на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, також зобов’язані:
зареєструватися як платники податків у відповідних органах державної податкової служби за їх місцезнаходженням;
мати банківський рахунок;
вести окремий облік своєї господарської діяльності, облік валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, відображаючи їх в декларації про прибуток, затвердженій наказом ДПА України від 8 червня 1997 р. № 214.
Виходячи з положень ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР, в якій визначається поняття “територіальна громада”, під територією іншої територіальної громади слід розуміти інше село, селище, місто, район у місті.
Такі вимоги висуває пп. 2.1.3 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про оподаткування).
Отже, філія стає самостійним платником податків, в тому числі податку на прибуток, тоді, коли вона знаходиться на території іншого села, селища, міста чи района у місті, ніж юридична особа. Закон про оподаткування також зобов’язує вказані філії вести окремий облік своєї діяльності та мати банківський рахунок.
Але необхідно звернути увагу на те, що до платників податків також відносяться філії, що мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс та розташовані окремо від юридичної особи у межах однієї територіальної громади, тобто в межах одного села, селища, міста, района у місті (п. 2.2.1 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України 19 лютого 1998 р. № 80, в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 р. № 552 (далі – Інструкція про облік платників).
Таким чином, для постановки на податковий облік філії мають у 20-денний термін після включення до ЄДРПОУ звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Для цього необхідно подати такі документи:
заяву за встановленою формою (№ 1-ОПП);
завірену в нотаріальному порядку копію установчих документів юридичної особи;
копію довідки за встановленою формою (№ 4-ОПП) про взяття на облік платника податків – юридичної особи;
копію прийнятого юридичною особою рішення про створення філії;
копію затвердженого юридичною особою положення про філію;
копію довідки про включення філії до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Взяття філії на облік відбувається протягом 2-х днів після надходження заяви за встановленою формою та за наявності всіх вищезазначених документів.
Після взяття філії на облік орган державної податкової служби в 10-денний термін надсилає повідомлення про створення філії до того органу державної податкової служби, де перебуває на обліку юридична особа. Це відбувається у тому випадку, коли філія та юридична особа знаходяться на обліку в різних органах державної податкової служби.
Таке повідомлення надсилається й у разі:
зміни місцезнаходження, що пов’язане зі зміною адміністративного району;
включенням/виключенням філії до/із категорії великих платників податків (віднесення філії до категорії великих платників податків визначається за критеріями, встановленими Інструкцією про облік платників)
Згідно з Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі – Інструкція про відкриття рахунків) для філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів можуть бути відкриті поточні рахунки для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Депозитні рахунки відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.
Відповідно до п. 2.2.2 Інструкції про відкриття рахунків при відкритті поточних рахунків філіям до установи банку подаються наступні документи:
заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписана керівником філії та її головним бухгалтером (якщо немає бухгалтера – керівником);
копія довідки про внесення філії до ЄДРПОУ, засвідчена нотаріально або відповідним статуправлінням;
копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво;
копія належним чином оформленого положення про філію, засвідчена нотаріально чи органом, що створив філію (зборами учасників, дирекцією, правлінням, директором тощо);
картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб філії, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів;
клопотання юридичної особи про відкриття рахунку із зазначенням місцезнаходження юридичної особи, його ідентифікаційного коду, номера поточного рахунку та банку, в якому він відкритий, а також податкового органу, в якому юридична особа стоїть на обліку;
довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;
копії документів про взяття на податковий облік юридичної особи та філії, засвідчені податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;
копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування, засвідчена нотаріально або органом, що його видав, або уповноваженим працівником банку (якщо відокремлений підрозділ розташований на іншій території, ніж юридична особа, та здійснює розрахунки з оплати праці самостійно – копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію відокремленого підрозділу в цьому Фонді як платника соціальних страхових внесків).
Також філія може відкрити поточний рахунок в іноземній валюті. Відзначимо, що для відкриття такого рахунку необхідна згода юридичної особи, яка відповідно до чинного законодавства України має право використовувати іноземну валюту.
В межах одного села, селища, міста, району в місті також можуть створюватися філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності та не складають окремий баланс. Такі філії не зобов’язані реєструватися як платники податків. Вони складають оборотну відомість, яку передають до головного підприємства. Платником податків в цьому випадку є юридична особа, яка сплачує, зокрема, податок на прибуток до бюджету за місцем свого знаходження.
Закон про оподаткування передбачає сплату консолідованого податку на прибуток, але це стосується юридичних осіб, які мають філії на території інших територіальних громад.
Відповідно до положень пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону про оподаткування, юридичні особи можуть сплачувати консолідований податок з урахуванням сум податку, сплаченого філіями. Юридична особа подає заяву про перехід на сплату консолідованого податку податковому органу. Ця заява подається податковим органам за місцезнаходженням як юридичної особи, так і її філій до 1 липня року, що передує року, з початку якого юридична особа переходить до сплати консолідованого податку.
Згідно з Правилами застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затвердженими постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. № 247/95-ВР, суб’єкти підприємницької діяльності, які мають філії, представництва, відділення тощо, що складають окремий баланс, консолідований прибуток визначають на підставі консолідованого фінансового звіту.
Консолідований прибуток юридичної особи являє собою загальну суму оподатковуваного прибутку юридичної особи та його відокремлених підрозділів. При цьому філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що складають окремий баланс, подають щоквартально за наростаючим підсумком юридичній особі для узагальнення та визначення консолідованого оподаткуваного прибутку декларацію про прибуток підприємства за встановленою формою.
Однак відповідно до ч. 2 п. 16.16 ст. 16 Закону про оподаткування у випадку, якщо сума податку юридичної особи, нарахованого за консолідованим балансом, менше суми податків, сплачених відокремленими підрозділами, таке перевищення з бюджету не відшкодовується.
ПРИПИНЕННЯ ФІЛІЙ
Що стосується припинення діяльності філій та інших відокремлених підрозділів, то законодавство не приділяє регламентації цього процесу ніякої уваги. Якщо про право юридичних осіб відкривати відокремлені підрозділи принаймні зазначається в законодавстві (хоча цей процес й недостатньо регламентується), то про припинення діяльності, а тим більше про порядок припинення філій взагалі не йдеться. Лише п. “е” ст. 41 Закону про ГТ говорить про те, що питання реорганізації та ліквідації філій та представництв відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ, чим підтверджується можливість такої реорганізації та ліквідації.
Виходячи з того, що законодавство не приділяє окремої уваги підставам і порядку припинення відокремлених підрозділів юридичних осіб, та проаналізувавши чинне законодавство, що стосується припинення діяльності юридичних осіб, можна виділити такі підстави припинення діяльності філій:
рішення власника (приватне підприємство) чи відповідного, як правило вищого, органу управління юридичною особою (АТ, ТОВ) або органу, вповноваженого створювати відповідні юридичні особи. В акціонерних товариствах питання припинення діяльності філій, як і питання створення, є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства (ст. 41 Закону про ГТ). У товариствах із обмеженою відповідальністю, наприклад, такі повноваження можуть бути надані виконавчому органу товариства (директору, дирекції) статутом або рішенням зборів учасників;
рішення суду.
Припинення діяльності філій може відбуватися шляхом ліквідації та шляхом реорганізації.
Ліквідація передбачає повне припинення діяльності філії без правонаступництва, тобто без переходу її прав та обов’язків до інших відокремлених підрозділів.
Як правило, філія ліквідується за рішенням відповідного органу управління юридичної особи, уповноваженого на це статутом. Але може бути також і примусова ліквідація філій у разі:
визнання банкрутом юридичної особи;
закінчення строку дії ліцензії або її анулювання (якщо діяльність філії передбачає наявність ліцензії);
якщо прийнято рішення про заборону діяльності філії чи самої юридичної особи через невиконання умов, встановлених законодавством;
якщо суд визнає недійсними установчі документи і рішення про створення юридичної особи;
на підставі рішення суду за поданням контролюючих органів у разі систематичного або грубого порушення філією чи юридичною особою законодавства (стосується господарських товариств).
Але ми приділимо увагу саме порядку добровільної ліквідації філій, тобто коли юридична особа з власної ініціативи бажає закрити філію, в тому числі коли з тих чи інших причин (неприбутковість, великі витрати на філію тощо) виникає така необхідність.
У цьому разі рішення про ліквідацію філії приймає відповідний, уповноважений на це орган управління юридичної особи. Його повноваження щодо ліквідації філій мають бути зазначені у статуті. Як правило, це вищий орган управління юридичної особи (збори учасників в ТОВ, загальні збори акціонерів в АТ тощо). Але іноді такі повноваження можуть бути делеговані виконавчому органу юридичної особи (директору, правлінню тощо), про що має бути зазначено у статуті чи окремому рішенні вищого органу управління.
Рішення про ліквідацію, як і про створення, філії оформлюється протоколом чи наказом.
Після цього юридична особа зобов’язана повідомити про ліквідацію філії за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до своєї реєстраційної картки. В свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо ліквідації філії відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням філії (п. 18 Положення про реєстрацію).
Також необхідно буде закрити рахунок філії у банку. Такий порядок регламентується Інструкцією про відкриття рахунків. Так, відповідно до п. 8.3 та п. 8.4 цієї Інструкції, для закриття банківського рахунку необхідно подати наступні документи:
заяву власника про закриття рахунку (підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи і завіряється її печаткою);
платіжне доручення про перерахування залишку коштів з рахунку філії (якщо такий є) на основний рахунок юридичної особи.
Наступним етапом буде зняття філії з податкового обліку, якщо вона перебуває на ньому. Зняття з обліку регламентується пунктами 8.1-8.4 Інструкції про облік платників. Для цього у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію філії в орган ДПС, де філія перебуває на обліку, необхідно подати такі документи:
заяву про зняття з обліку філії як платника податків за ф. № 8-ОПП;
оригінал довідки за формою № 4-ОПП;
копію рішення про ліквідацію філії;
ліквідаційну картку органів державної статистики.
Інструкція про облік платників також передбачає подання копії розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії, але у зв’язку з тим, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена необхідність утворення ліквідаційної комісії при закритті філії, застосування аналогії закону в цьому випадку ми вважаємо недоречним. Таким чином, подавати цей документ не потрібно.
У 10-денний термін з дня подання заяви за ф. № 8-ОПП необхідно скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати його для документальної перевірки органу ДПС. Така перевірка має розпочатися в місячний термін з дня одержання заяви.
Зняття філії з обліку в інших органах, що здійснюють контроль за сплатою податків, зборів, інших обов’язкових платежів, здійснюється за умови подання заяви про зняття з обліку, рішення про ліквідацію філії та проведення документальних перевірок зі сплати відповідних платежів. При цьому слід керуватися:
п. 4.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 3 червня 1999 р. № 4-6;
пунктами 3.9-3.11 Iнструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України 26 серпня 1999 р. № 11;
п. 3.8 Порядку справляння збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 3 жовтня 1997 р. № 4.
Відповідно до п. 3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС від 11 січня 1999 р. № 17 (далі – Інструкція № 17), при ліквідації філії керівник юридичної особи зобов’язаний забезпечити здачу всіх печаток і штампів філії в орган внутрішніх справ за місцем реєстрації юридичної особи для знищення. Перелік документів, необхідних для проведення цієї процедури, міститься у п. 3.4.2 зазначеної Інструкції.
Також необхідно виключити філію з ЄДРПОУ. Це можна зробити тільки після здійснення всіх заходів щодо її ліквідації згідно із законодавством, а підставою для виключення буде рішення про ліквідацію філії. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію філії, заповнює і в 10-денний термін подає до відповідного органу державної статистики ліквідаційну картку встановленого зразка (п. 18 Положення про ЄДРПОУ).
Порядок реорганізації філій також не регулюється чинним законодавством, але про можливість такого припинення відокремлених підрозділів все ж таки зазначається в п. “е” ст. 41 Закону про ГТ. Складність цієї форми припинення полягає в тому, що порядок ліквідації фактично можна простежити в законодавстві, а от щодо реорганізації як такої не знаходимо жодного слова й у підзаконних нормативних актах, що може викликати проблеми при здійсненні процедури реорганізації.
Реорганізація – це така форма припинення філій, при якій її майно, права та обов’язки переходять до іншого відокремленого підрозділу.
Необхідно зазначити, що переходу майна фактично не відбувається, оскільки його власником у будь-якому випадку залишається юридична особа. Тут йдеться здебільшо про фактичну, балансову передачу майна від одного підрозділу до іншого через видання юридичною особою внутрішніх розпорядчих документів.
Формами реорганізації юридичних осіб за національним законодавством є: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Ці ж самі форми можуть також бути застосовані й до філій, але їх зміст, звичайно, буде іншим.
Так, злиття – це така форма реорганізації, за якої відбувається припинення діяльності однієї або декількох філій і їх права та обов’язки (активи та пасиви) переходять до новостворюваної філії.
При приєднанні відбувається припинення діяльності однієї або декількох філій, а їх права та обов’язки переходять до іншої філії, яка продовжує працювати, тобто нового відокремленого підрозділу не створюється.
Поділ передбачає припинення діяльності однієї філії та передачу її активів та пасивів в певних частинах двом або більше філіям, які утворюються в результаті реорганізації.
При виділенні утворюються одна або декілька філій, до яких у відповідних частинах переходять права та обов’язки філії, що існувала і продовжує існувати після реорганізації.
Перетворення як форма реорганізації по відношенню до філій має абсолютно інший зміст, ніж щодо юридичних осіб. Перетворення філії передбачає зміну її організаційної форми, внаслідок чого на її місці утворюється новий відокремлений підрозділ з передачею йому усіх активів і пасивів попередника (наприклад, відділення перетворюється на філію; філія перетворюється на представництво тощо).
Процедура реорганізації передбачає проходження тих же стадій, що і при ліквідації, а саме:
прийняття рішення про реорганізацію філії чи іншого відокремленого підрозділу (приймають ті ж самі органи, що і при створення та ліквідації);
повідомлення про реорганізацію філії органів державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи;
переоформлення банківських рахунків (в залежності від способу реорганізації – закриття рахунку філії-попереднику, відкриття рахунку (-ів) правонаступнику (-ам) – п. 8.3, 8.4 та 2.2.2 Інструкції про відкриття рахунків;
внесення змін до ЄДРПОУ – ч. 2 п. 15 Положення про ЄДРПОУ;
внесення змін в облікову справу платника податків – пункти 4.17, 4.20, 7.1 Інструкції про облік платників;
заміна печаток та штампів – ч. 2 п. 3.1.4, п. 3.1.5, ч. 2 п. 3.1.11, п. 3.1.12 Інструкції № 17.
Але, як показує практика, через повну неврегульованість процедури реорганізації філій та інших відокремлених підрозділів доцільніше буде ліквідовувати існуючі філії та/або створювати нові – це забере менше часу та коштів.
Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України за ред. Є.О. Харитонова 2007р. (ст.1 - ст.690)
Стаття 95. Філії та представництва
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташова¬ний поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридич¬ної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдино¬го державного реєстру.
1. Юридичні особи мають право створювати філії та представництва, які не є юридич¬ною особою, але здійснюють певні дії поза місцем розташування юридичної особи, як відокремлений підрозділ.
Філія — здійснює всі або частину її функцій (виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкненому технологічному процесі з юридичною осо¬бою). Філія має право здійснювати дії, які має право здійснювати юридична особа. У дея¬ких випадках законодавством встановлені спеціальні правила для створення та діяльності філії. Так, відповідно до ст. 23 Закону «Про банки та банківську діяльність» філії банків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів: 1) клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місцезнаходження та основних видів діяльності філії; 2) рішення спостережної ради банку про відкриття філій; 3) положення про філію, затвердженого спостережною радою банку; 4) інформації про ке¬рівника та головного бухгалтера філії.
Національний банк України перевіряє відповідність приміщення і обладнання філії ви¬могам, встановленим Національним банком України. Національний банк України має пра¬во відмовити у наданні згоди на відкриття філії з таких підстав: 1) надані документи не відповідають вимогам цього Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України; 2) приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного бан¬ку України щодо безпеки зберігання цінностей (якщо філія має намір самостійно працюва¬ти з готівковими коштами та цінностями); 3) запропоновані кандидатури керівника та го¬ловного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону щодо професійної відпо¬відності та ділової репутації; 4) у банка-заявника виявлено фінансові або правові пробле¬ми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії. Реєстрація філій банку здійснюється Національним бан¬ком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шля¬хом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Банки зобов'язані на¬давати інформацію Національному банку України про відкриття представництва, яка вно¬ситься до Державного реєстру банків.
Представництво — здійснює захист та представництво інтересів юридичної особи. Здійснення функцій представництва не можна ототожнювати з представництвом юридич¬ної особи (див. коментар до Глави 17). Представництво юридичної особи здійснює пред¬ставницькі дії, наприклад, передає товари зі складу, організує ведення договірної роботи юридичної особи тощо.
Філія та представництво не є суб'єктами цивільних правовідносин, не мають право бути стороною договорів, власником майна навіть у тому випадку, коли вони ведуть ба¬ланс, оскільки не є юридичними особами. Відповідно до вимог щодо написання наймену¬вання юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Держпід-приємництва України від 09.06.2004 р. № 65, найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова «відокремлений підрозділ» («філія», «представництво» тощо) та вказувати на належність до юридичної особи, яка створила зазначений відокремлений під¬розділ. Філія та представництво можуть бути суб'єктами інших видів правовідносин, на¬приклад, податкових, та виступати самостійним платником податків, хоча відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія, тобто юридична особа (ст. 2.1.3 Закону України «Про опо¬даткування прибутку підприємств»).
Філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, госпо¬дарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва, дозволяється виготовлення печаток, якщо це передбачено положенням або наказом про ці філії. У цьому разі в текст печаток вміщується слово «Філія» (Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим цен¬тральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господар¬ським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штем¬пельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена нака¬зом Міністерства внутрішніх справ № 17 від 11.01.1999 р.). Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів для філій (відділень), представ¬ництв, інших відокремлених підрозділів суб'єктів підприємницької діяльності, які не по¬требують державної реєстрації, вони мають звертатися в органи внутрішніх справ за міс¬цем реєстрації суб'єкта підприємництва.
Філія та представництво мають право відкривати поточні рахунки банків відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іно¬земних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ 12.11.2003 № 492, зареєстрова¬ної в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493.
Керівники філії та представництва призначаються органами юридичної особи і ді¬ють на підставі виданої нею довіреності, від імені юридичної особи, а не філії та пред¬ставництва.
Філія та представництво не підлягають спеціальній державній реєстрації, оскільки не є юридичними особами. Але відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну реєстра¬цію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.
Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за міс¬цезнаходженням юридичної особи рішення органу управління юридичної особи про ство¬рення відокремленого підрозділу та заповнену реєстраційну картку про створення від¬окремленого підрозділу (форма № 5 або рішення юридичної особи про закриття відокрем¬леного підрозділу та повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого під¬розділу, відповідно до форми, затвердженої наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. № 67.
Порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності вста¬новлено Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господар¬ської діяльності в Україні, затвердженою наказом МЗЕЗторгу України від 18.01.96 № 30 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. за № 34/1059.
Згідно з преамбулою до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, дія Закону про реєстрацію не поширюється на представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до підпунктів 1.4 та 1.5 Положення про порядок реєстрації та обліку постій¬них представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затверджено¬го наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 1997 р. № 293 та за¬реєстрованого в Мін'юсті 21 серпня 1997 р. за № 331/2135, постійне представництво не¬резидента до початку своєї господарської діяльності стає на облік як платник податку на прибуток в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному цим Положенням.
Під час відкриття банком відокремленого підрозділу (філії, представництва) для вне¬сення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру банк, крім документів, перед¬бачених Законом про державну реєстрацію, подає державному реєстратору копію листа Національного банку про внесення до Державного реєстру банків запису про реєстрацію філії або представництва банку. Порядок, умови створення відокремлених підрозділів бан¬ків здійснюються відповідно до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2001 р. за № 906/6097.
Оскільки філія та представництво не є юридичними особами, вони не можуть припини¬ти свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації, але вони виключаються з Єдиного державного реєстру відповідно до ст. 28 Закону України на підставі подання державному реєстратору за місцем знаходження юридичної особи повідомлення відповідно до зразка повідомлення про закриття відокремленого підрозділу, затвердженого наказом Держпід-приємництва України 09.06.2004 р. № 66, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 червня 2004 р. за № 796/9395.
У випадку ліквідації юридичної особи припиняють діяльність філія та представництво.
