Некоторые вопросы по НДС

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 07.11.2007 р. N 22703/7/16-1117
   
   Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі
   
   Щодо окремих питань справляння податку на додану вартість

   
   Державна податкова адміністрація України надсилає для відома та використання в роботі відповіді з окремих питань справляння податку на додану вартість, що найчастіше надходять від платників податку та працівників органів державної податкової служби.
   
   Додаток: перелік питань на 24 арк.
   
   Заступник Голови
   Л. Є. Боєнко
   
   
   
   

Додаток
   
   Відповіді з окремих питань справляння податку на додану вартість

   
   I. Загальні питання
   
   1. Який порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання від нерезидента послуг з технічної підтримки програмного забезпечення, які надаються нерезидентом через засоби Інтернет чи засобами телефонного зв'язку?
   
   Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
   
   Порядок визначення місця поставки послуг наведено у пункті 6.5 статті 6 зазначеного Закону.
   
   Зокрема, місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (підпункт "а" пункту 6.5 статті 6 Закону).
   
   Відповідно до підпункту "г" пункту 10.1 статті 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.
   
   Крім цього, для операцій особливого виду, зокрема, при поставці товарів (послуг) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 статті 2 Закону визначено окремий порядок реєстрації платником податку на додану вартість.
   
   Зокрема, особа, яка здійснює поставку товарів (послуг) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, визнається платником податку на додану вартість і підлягає відповідній реєстрації.
   
   При цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.
   
   Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону заява про реєстрацію подається (надсилається) податковому органу не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій.
   
   Враховуючи зазначене, операції з отримання від нерезидента послуг з технічної підтримки програмного забезпечення, які надаються нерезидентом через засоби Інтернет чи засобами телефонного зв'язку, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і оподатковуються на загальних підставах.
   
   Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України відповідно до абзацу другого пункту 4.3 статті 4 Закону, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
   
   2. Платник безкоштовно отримав від нерезидента товар. Який порядок формування податкового кредиту? Чи включаються до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при розмитненні такого товару?
   
   Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
   
   Таким чином, оскільки при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, право на податковий кредит по таких імпортних товарах у платника відсутнє.
   
   3. Як визначається частка податку на додану вартість для включення до податкового кредиту при здійсненні оподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій? Чи враховуються податкові зобов'язання, нараховані при імпорті (ввезенні) товарів?
   
   Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
   
   Розподіл зазначених сум податку на додану вартість відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 % у загальному обсязі поставки товарів (робіт) у поточному звітному періоді (без врахування податку на додану вартість).
   
   Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Мін'юсті України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року N 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30 червня 2005 р. за N 702/10982), при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду враховуються обсяги операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (крім імпорту товарів), за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування (статті 5, 11 Закону, інші нормативно-правові акти).
   
   При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період враховується значення терміну "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону про ПДВ.
   
   Враховуючи зазначене, при розрахунку частки податку на додану вартість для включення до податкового кредиту при здійсненні одночасно оподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій обсяги імпорту товарів на митну територію України не включаються ні до обсягу операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, ні до загального обсягу поставки товарів (робіт).
   
   4. Чи формується податковий кредит по придбаному обладнанню, яке надано в оренду?
   
   Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
   
   Враховуючи те, що надання послуг з оренди обладнання є оподатковуваною операцією у межах господарської діяльності платника податку, то суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні обладнання з метою передачі його в оперативну оренду, можуть бути включені до складу податкового кредиту у загальновстановленому порядку.
   
   При цьому, слід враховувати, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість при наданні послуг з оренди слід керуватися вимогами пункту 4.1 статті 4 Закону, згідно з якими база оподаткування операції з поставки (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
   
   5. Який порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання імпортованого обладнання уповноваженим банком та його передача у фінансовий лізинг?
   
   Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. При цьому дата виникнення податкових зобов'язань при імпорті визначається згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону.
   
   Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
   
   придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
   
   придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
   
   Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
   
   Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.
   
   Операції платників податку з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону.
   
   При цьому датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу (пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість").
   
   6. Чи включається до бази оподаткування податком на додану вартість послуг рухомого стільникового зв'язку сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, за умови продажу карток передплаченого сервісу стільникового зв'язку не операторами стільникового зв'язку, а іншими особами (у тому числі в межах посередницьких договорів)?
   
   Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, чинній з 01.08.2005 року, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
   
   Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України від 03.11.98 року N 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачують підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.
   
   Таким чином, на кожному етапі продажу карток передплаченого сервісу стільникового зв'язку (незалежно від статусу особи, яка такі картки реалізує) сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до бази оподаткування податком на додану вартість не включається.
   
   7. Чи можливе подання уточнюючих розрахунків після скасування реєстрації платником податку на додану вартість і переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 10 відсотків?
   
   Відповідно до пункту 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Мін'юсті України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року N 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30 червня 2005 р. за N 702/10982), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
   
   Вказаний розрахунок може не подаватися платником, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
   
   Враховуючи зазначене, а також те, що платник податку на додану вартість при переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 10 відсотків виключається із Реєстру платників податку на додану вартість, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для подання уточнюючого розрахунку за період, у якому він був платником податку на додану вартість.
   
   При цьому, слід враховувати, що відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
   
   У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.
   
   8. Чи нараховується ПДВ на номінальну вартість векселя?
   
   Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
   
   Податковий облік операцій з розрахунками простими векселями визначено у пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
   
   У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
   
   Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
   
   У разі якщо векселі виступають окремим предметом договору купівлі продажу, міни чи інших, порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій визначається з урахуванням таких норм.
   
   Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 зазначеного Закону не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери: розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів.
   
   Також окремим пунктом Закону виключено з об'єкта оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи (підпункт 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону).
   
   Згідно з положеннями підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону не є об'єктом оподаткування операції з обігу валютних цінностей. Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" цінні папери (у тому числі векселі), виражені у валюті України, є валютними цінностями.
   
   Таким чином, при передачі підприємством своєму кредитору в рахунок погашення заборгованості за товари (послуги) векселя (у тому числі емітованого третьою особою), податок на додану вартість на номінальну вартість векселя не нараховується.
   
   9. Чи оподатковуються податком на додану вартість суми процентів, нарахованих за процентними векселями, у випадку придбання процентного векселя за кошти?
   
   Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону про ПДВ визначено, що операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування.
   
   Відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону про ПДВ у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
   
   Враховуючи зазначене, поставка за кошти процентних векселів здійснюється без нарахування податку на додану вартість.
   
   Суми процентів, нарахованих за процентними векселями, включаються в базу оподаткування податком на додану вартість товарів (послуг), розрахунки за які здійснені процентними векселями.
   
   10. Який порядок нарахування ПДВ при здійсненні операцій з поставки ювелірних виробів?
   
   Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
   
   При цьому, об'єктом оподаткування для таких платників збору є вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння (пункт 5 статті 2 зазначеного Закону).
   
   Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 5 відсотків від визначеного об'єкта оподаткування.
   
   Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, зокрема, операцій з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, визначено, затверджено постановою КМУ від 3 листопада 1998 р. N 1740.
   
   Згідно із зазначеним порядком збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота сплачується в розмірі п'яти відсотків вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
   
   Документом, що підтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і дорогоцінного каміння, є касовий чек, що видається покупцеві, в якому сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до загального податку, що сплачується під час купівлі товару. Платники цього збору ведуть бухгалтерський облік суми збору шляхом відокремлення від суми загального податку, яка відповідає збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до ціни відповідних товарів і сплачується їх продавцями з виручки від реалізації.
   
   База оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включається до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
   
   Враховуючи те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесено до складу загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з Законом України "Про систему оподаткування", то цей збір включається до бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", як до 01.08.2005 року так і після зазначеної дати.
   
   11. Головне підприємство не делегувало своєму регіональному відділенню, яке не має статусу юридичної особи, але самостійно проводить розрахунки із замовниками та постачальниками, право ведення реєстру податкових накладних. Чи може такий структурний підрозділ визначати податкові зобов'язання, виписувати податкові накладні та вести реєстри отриманих і виданих податкових накладних?
   
   Відповідно до вимог пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг). Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
   
   Підприємства (до складу яких входять філії та інші структурні підрозділи), які зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, складають податкові накладні, ведуть реєстр отриманих та виданих податкових накладних, здійснюють утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, на загальних підставах.
   
   Крім того, згідно з Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. N 244 "Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. N 769/11049), зареєстрований платник податку, до складу якого входять філії та структурні підрозділи, які самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, може делегувати їм право ведення реєстру, якщо такі філії та інші структурні підрозділи не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
   
   Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.
   
   Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
   
   В свою чергу, адміністративна відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. N 8073-X.
   
   12. Який порядок заповнення нової форми розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість?
   
   Наказом Державної податкової адміністрації України від 20.08.2007 N 498 "Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.97 N 166", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2007 за N 1045/14312, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість та відшкодування його із бюджету шляхом співставлення даних податкового обліку у продавця та покупця викладено в новій редакції додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість.
   
   Відповідно до пунктів 5.6 та 5.8 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" у разі коригування податкових зобов'язань попередніх звітних періодів (заповнення рядка 8 Декларації) та коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди (заповнення рядка 16 Декларації) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість".
   
   На відміну від раніше діючої нова форма розрахунку коригування конкретизує показники в разі проведення коригування на підставі п. 4.5 Закону, тобто в разі зміни суми компенсації вартості поставлених товарів (послуг). Для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту за наявності таких підстав передбачені колонки 2 - 7.
   
   13. Порядок оподаткування операцій з поставки електроенергії, в тому числі і додаткової плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та включення до податкового кредиту сум ПДВ з використаної електроенергії понад договірну величину.
   
   Статтею 26 Закону України від 16.10.97 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику" (далі - Закон) з урахуванням змін, внесених Законом України від 23.06.2005 р. N 2706-IV, встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (до 22.07.2005 р. - п'ятикратну).
   
   У випадках перевищення договірної величини потужності - кошти (двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності), які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.
   
   Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
   
   Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини (до змін, внесених до ст. 26 Закону Законом України від 23.06.2005 р. N 2706-IV, - п'ятикратна) фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.
   
   Що стосується податкового кредиту, то Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит з ПДВ визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).
   
   Звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
   У зв'язку з тим, що сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії передбачена Законом України "Про електроенергетику", тобто сплата двократної вартості врегульована державою, податковий кредит з ПДВ формується виходячи з регульованих тарифів, але суми ПДВ з використаної електроенергії понад договірну величину включаються до податкового кредиту в повному обсязі.
   
   При цьому, при формуванні податкового кредиту платником мають бути враховані і інші вимоги статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо отримання та підтвердження права на податковий кредит.
   
   14. Особливості визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при імпорті товарів та податкових зобов'язань при їх подальшій поставці.
   
   Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартіст