Отражение в налоговом учете задолженности по обязательствам, по которым минул срок исковой давности

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 07.06.2006 р. N 10751/7/15-0317
   
   Про відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності

   
   Державна податкова адміністрація України у зв'язку із численними запитами платників податків та органів державної податкової служби на місцях та враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 09.03.2004 у справі N 31/83а щодо порядку відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, повідомляє наступне.
   
   Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
   
   Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.
   
   Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.
   
   Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.
   
   Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
   
   У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.
   
   Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.
   
   Додаток: копія постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2004 у справі N 31/83а.
   
   Перший заступник Голови
   Г. М. Оперенко